imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

Ганна Скрипник

 

Сторінка з життя та художньо-етнографічної творчості Юрія Павловича

 

З розвитком народознавчої науки 20–30‑х років ХХ ст. тісно пов’язана діяльність видатного українського художника-етнографа Юрія Юрійовича Павловича (1872–1947), який понад п’ятдесят років свого життя присвятив вивченню і художній фіксації явищ народної культури. Народився Юрій Юрійович у Києві в сім’ї дійсного статського радника, який походив з родини священика з Уманщини. Мріючи з дитинства про професію художника, Павлович, все ж, через наполягання батьків, вступає на юридичний факультет Київського університету і поєднує навчання із заняттями в приватній рисувальній школі М. Мурашка. Ще в студентські роки під впливом лекцій відомого українського історика, професора Київського університету В. Антоновича в нього формується інтерес до народної культури і народознавства. Навчаючись в університеті, юнак майже щоденно займається малюванням, відвідуючи Сінний базар та виконуючи з натури замальовки київський міщан, торговців, виробів дрібних селянських промислів та ремесел, вивчає побутову культуру – від одягу та житла до народної техніки та способів перенесення вантажів; народної обрядової традиції та вжиткового мистецтва 1. Будучи обізнаним із народознавчим доробком своїх співвітчизників, зокрема, з працями відомих етнографів П. Чубинського та Хв. Вовка, Ю. Павлович не просто створює етнографічні замальовки, а й систематизує зібраний матеріал за конкретними схемами, створюючи цілі тематичні серії. Так, формуючи збірку малюнків з народного одягу, Ю. Павлович класифікує їх за соціальним статусом носіїв, за способом ношення вбрання, за його типами в залежності від пори року, локально-регіональними відмінностями тощо.
 По закінченню Київського університету, Ю. Павлович переїзджає до Петербургу, де обіймає посаду бухгалтера банку (1896–1918) 2. Працюючи службовцем банку, художник не залишив своїх захоплень етнографією: у вільні хвилини він робив замальовки, фіксував побутові сценки з життя петербурзьких міщан (людські типи, одяг, житло). Неабиякий вплив на становлення Ю. Павловича як художника-етнографа справило його особисте знайомство з Хв. Вовком та петербурзькими вченими-народознавцям, що працювали в системі Російської Академії наук. Ю. Павлович бере участь в етнографічних експедиціях Академії, що мали широку географію, включаючи й Україну. Так, під час експедиції в с. Мартиновичі Київської губернії художник виконує етнографічні малюнки народного вбрання, житла та орнаменту 3.
 У петербурзький період художник багато подорожує, а в 1905–1912 роках часто здійснює короткотермінові поїздки до Фінляндії. Там він знайомиться з природно-кліматичними особливостями краю, культурою й архітектурою та побутом його мешканців, і у вигляді акварельних замальовок скрупульозно фіксує всю гаму культурно-регіонального розмаїття народного вбрання та типів людності країни початку ХХ ст. Один з численних альбомів художника (1905–1910), виконаних ним на основі подорожей до Фінляндії (до Турки, Виборга, Савонлінни тощо) зберігся в родині художника. Його було використано і підготовлено до друку В. Борисенко, В. Пилипенком, М. Хауталою та опубліковано за підтримки Посольства Фінляндської Республіки в Україні 5. В ньому зосереджено сотні малюнків, які репрезентують широку панораму природи, міських краєвидів, історико-архітектурних пам’яток, фортифікаційних та житлових споруд східної, західної та південної Фінляндії. Зокрема, це знакові для країни з історичного погляду – Замок на острові в Кріпосній протоці (1293), кругла вежа на Ринковій площі, Бастіон Панцерлакс середньовічної Рогатої фортеці, вулиці та фортифікаційні споруди Виборга, замок Олавінлінна (1475) у Східній Фінляндії; замок у м. Турку (1280), вулиці та архітектурні види міста Турку; краєвиди узбережжя Балтійського моря та традиційні міські пейзажі 6.

 
 
 
 
 
 
 
 
Для етнографів безперечну цінність складають виконані художником малюнки національного вбрання різних соціальних верств та вікових груп. Широкий спектр замальовок типів одягу фінів початку ХХ століття відбиває особливості головних уборів чоловічого та жіночого міського та сільського вбрання людності країни, його декорування та крій, спосіб використання, сезонні характеристики; розкриває національний колорит та специфіку його святкових варіантів та регіональне розмаїття.

Мешкаючи в Петербурзі, художник-етнограф не забував про Україну: 1903 року він приїздить до Києва, а згодом вирушає до Полтави й Харкова. В Україні відбулися його зустрічі з відомими вітчизняними вченими –М. Біляшівським та М. Сумцовим, від яких художник отримує цінні поради з методики етнографічної фіксації і досліджень пам’яток народної культури й побуту. Дослідник пізнавав розмаїття української культури, замальовував типи міських мешканців, передусім торгівців, робітників, міщан в їх буденному та святковому вбранні. Свої враження від подорожей в Україну Ю. Павлович закарбував у його численних акварельних та графічних малюнках, чимало з яких (особливо з народного одягу) він надіслав М. Сумцову для Етнографічного музею при Харківському університеті.
Художник був добре знайомий з видатним українським етнографом Хв. Вовком, який (після повернення з майже чвертьстолітньої еміграції) осів у Петербурзі і розгорнув ґрунтовне етнографічне студіювання української культури та антропологічне дослідження української людності, згуртувавши довколо себе цілу групу учнів та послідовників – вчених-україністів (О. Алешо, А. Носіва, С. Руденка, Л. Чикаленка, П. Єфименка та ін.). Здійснюючи масштабне наукове завдання тотального народознавчого дослідження України, Ф. Вовк за допомогою своїх учнів організував низку антропологічних та етнографічних експедицій на українські етнічні землі, як ті, що нині входять до державно-адміністративних кордонів України, так і ті, що опинилися поза їх межами (Холмщина, Курщина, Кубань тощо) 7. За дорученням ученого Ю. Павлович виконував для майбутніх народознавчих праць Хв. Вовка акварельні таблиці з жіночим і чоловічим убранням Київщини, Чернігівщини та Харківщини, які стали прекрасним ілюстративним матеріалом для опублікованих в 1916 році енциклопедичного характеру праць Хв. Вовка «Етнографічні особливості українського народу» та «Антропологічні особливості українського народу».
 На початку ХХ століття художник переймається також ілюструванням видань українських дитячих книг, публікує виконані ним орнаменти рушників, готує до друку листівки декорованих селянських хустин Полтавщини 8 . Зокрема на основі 28 замальовок видів орнаменту полтавських рушників Ю. Павлович 1908 року видає поштові листівки , а впродовж 1910–1916 років з’являються друком проілюстровані художником збірки українських народних казок («Кривенька качечка», «Солом’яний бичок», «Червона хусточка», «Рибка»), а також дитячих книжечок українською мовою («Кобзарик», «Співаничок», «Колядничок»).