Інститут мистецтвознавства

Звертаємо увагу, що вся інформація сайта є інтелектуальною власністю Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Користувачі можуть послуговуватися матеріалами сайта з пізнавальними чи науковими цілями (за умови посилання на інтернет-ресурс Інституту). Забороняється копіювання, тиражування (на паперових чи електронних носіях) та розміщення матеріалів на приватних сайтах з комерційною або іншою метою. Користувачі-порушники цього застереження нестимуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Історія українського мистецтва : у 5 т. / НАН України, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського ; голов. ред. Г. Скрипник ; ред. тому В. Рубан. – К., 2006. – Т. 4 : Мистецтво XIX століття. – 760 с.

Глибоким філософським осмисленням та форматним осягненням вирізняються розділи праці, присвячені мистецькій спадщині ХІХ ст. – періоду, коли українська національна культура виявила неабияку життєстійкість, витворивши за вкрай складних соціополітичних умов довершені мистецькі твори, «зуміла розвинути більшість сучасних видів мистецтв, а в багатьох із них створити класичні цінності і дати імена світової міри». Автори розділів слушно зауважують, що мистецька спадщина цієї епохи формувалася й визрівала в чужинському культурному середовищі та під тиском нових суспільно-політичних реалій, що спричиняли розмежування між культурою народною та панівних верств, динамічну зміну стильових напрямів – перехід від бароко до романтизму та реалізму. Дослідники чи не вперше в мистецтвознавстві пострадянського періоду залучають до аналізу українського образотворення нові імена художників та архітекторів, нові реалії та здобутки малярської і будівельної спадщини, розглядаючи в контексті українського мистецького процесу як пам’ятки, що виникли в Україні і на питомо українському ґрунті, так і ті мистецькі явища, що хоча й творилися поза Україною, проте тематикою і змістом стосувалися української культурної традиції та історії.

Бріцина О.Ю. Українська усна традиційна проза: Питання текстології та виконавства, - К.: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2006. - 400 с.

У монографії розглянуто проблеми текстології прозового фольклору у зв'язку з виконавською специфікою усної традиційної творчості.

Спеціальні частини роботи присвячено розгляду історичних і теоретичних питань текстології традиційних прозових наративівчхарак-теру збирацької та едиційної практики, питанням історії та критики текстів народної прози, а також експериментальному вивченню природи усної трансмісії прозових текстів творів різної жанрової належності.

Монографія „Наспіви українських весільних пісень" висвітлює особливості музичного мислення у ранньотрадиційному фольклорі. В ній подається загальна типологія і систематика українських весільних наспівів. На основі виявлених генетичних зв'язків трьох основних стильових нашарувань у мелодиці українських весільних пісень виводиться їх стильова єдність. Картографування основних наспівів та обрядових пісенних мікроциклів дає можливість визначення основних регіонів весільної пісенності в Україні.

Немкович О. М. Українське музикознавство XX століття як система наукових дисциплін. Монографія. — К., 2006. — 534 с.

ISBN 966-7589-63-3

У дослідженні висвітлюється історія української музикознавчої науки від часу її формування в середині XIX до кінця XX ст. Предмет розгляду подано в єдності його інваріантних для минулого століття й специфічних для різних періодів у межах цього століття рис, в обу¬мовленості рядом каузальних контекстів, а саме — інфраструктурою в межах музичної культури, на яку найбезпосередніше спирається музикознавча наука, фундаментальними закономірностями загальнонаукового знання, духовного освоєння світу, властивими національній і світовій культурі другої половини XIX—XX ст.

У монографії вперше цілісно висвітлюється історія української музикознавчої науки від часу її формування в середині ХIХ до кінця ХХ ст. Досліджуються внутрішні та зовнішні передумови формування національної музикознавчої науки в ХIХ – на початку ХХ ст., складна взаємодія в ній прогресивних і регресивних процесів за радянської доби. Виявлено специфіку та типологічні закономірності становлення цієї сфери національної гуманітарної науки у Східному, Західному регіонах України, середовищі української діаспори на різних континентах, зібрано й систематизовано відповідний масштабний фактологічний матеріал. Провідні тенденції розвитку вказаної наукової галузі в цілому та їх специфіка в окремих наукових музикознавчих дисциплінах вивчаються у співвідношенні з процесами становлення європейського музикознавства, загальнонаукового знання та – ширше – національної і світової духовної культури.

Боряк О. Україна: етнокультурна мозаїка. - Київ : Либідь, 2006 р. - 328с. ; іл.

В етнокультурологічних нарисах, присвячених традиційному буттю пересічного українця XIX - першої половини XX ст., йдеться про свята й будні, звичай та обряди, повір'я і символіку та багато що інше. Разом зі свідченнями очевидців, узагальненнями дослідників та маловідомим ілюстративним матеріалом із архівів та малярських майстерень усе це складає мозаїчну панораму народного світосприйняття.
Для всіх, хто цікавиться українською минувшиною.

Видання ІМФЕ

Структура

Діяльність

Е-бібліотека

Сайти Інституту

Шановні користувачі!