imfe.jpg
  English
.
.
.

Хай Михайло Йосипович народився  15 червня 1946 р. в с. Лютовиськах Старо-Самбірського району Львівської області. Етномузиколог, завідувач та провідний науковий співробітник відділу етномузикології ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, професор, лірник і бандурист, автор понад 160 наукових і публіцистичних статей та доповідей з проблем музичної регіоналістики, етноорганології та кобзарознавства, чотирьох монографій, CD «Українська ліра» (українською, англійською і польською мовами – 1999), рецензій та анотацій до дисертацій, книг, аудіо- і мультимедійних публікацій .

Закінчив музично-педагогічний факультет Дрогобицького державного педагогічного   інституту (тепер – педагогічного університету) ім. І. Франка (1965 – 1969, хорове диригування – клас доц. Кулешка Я. П., скрипка –  клас доц. Сорокера Я. Л., вокал – клас доц. Базиликута Б. О., музично-педагогічна практика – Масний С. М., диригентська практика – О. І. Цигилик, дипломна робота – кер. Івашкевич І. О.).

Починаючи з 1966 р. по 1982 р. викладач скрипки та симфонічного оркестру Дрогобицької дитячої музичної школи, з 1969 р. по 1971 р. – диригент-хормейстер Заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні і танцю «Верховина» Львівської обласної філармонії; з 1971 по1982 – керівник самодіяльних хорів та оркестрів в м. Дрогобичі, а з 1982 р. по 1989 р. на Васильківщині та в м. Бровари Київської області. З 1989 по 1992 р. – завідувач відділу фольклористичних досліджень Українсько-Канадського спільного підприємства «Кобза»; з 1992 р. – президент-директор Української експериментальної лабораторії фольклору; упорядник аудіозбірки  «Традиційна музика українців» (1990–1997), науковий редактор мультимедійного проекту ГО «Арт Екзистенція» – «УЕЛФ» під назвою «Моя Україна. Берви» (2000–2011).

Кандидат мистецтвознавства (1990), науковий співробітник (1990), завідувач Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнографії, викладач (1993), доцент (1999), докторант (2002–2005), професор (2007) кафедри музичної фольклористики Національної музичної академії ім. П. Чайковського з фаху «Етноорганологія» та курсу «Інструментальний фольклор», член Київського кобзарського цеху (1988), Спілки кобзарів (1999) та Спілки композиторів України (2004); старший (2005) та провідний (2010) науковий співробітник ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України; регулярно виступає з науковими доповідями і концертами в Україні і за кордоном, на радіо і телебаченні. Колісною лірою та реконструкцією традиції українських лірників займається з 1987 р., старосвітською бандурою – з 1992 р. Крім наукової та концертної діяльності практикує також стихійні  форми кобзарювання на вулицях і під церквами.

Серед учнів-випускників М. Хая – директор Львівської державної філармонії В. Сивохіп, керівник дитячого хору церкви Св. Трійці у Дрогобичі Н. Бунь, директор консерваторії Н. Томинець (Португалія), керівник родинної капелі Кондратенків у Львові Н. Благодир-Кондратенко, концертмейстер оркестру Національного музично-драматичного театру ім. М. Заньковецької В. Ковальчук, соліст і музичний керівник капелі «Надобридень» С. Охрімчук, соліст гурту української давньої музики «Хорея козацька» Д. Перцев, керівник фольклорного гурту «Божичі» І. Фетисов (дипломна робота), керівник гурту «Буття» О. Бут (магістерська робота), соліст капелі «Надобридень» Ю. Шевченко (дипломна), м. н. с. відділу етномузикології ІМФЕ ім. М. Рильського В. Атаманчук, дипломники Г. Стефурак та О. Мартич (Дрогобич), В. Рева (Рівне), магістрантка У. Їфан (Китай), дисертанти О. Богданова, В. Кушпет, С. Постольников (Київ), В. Чуркіна (Харків), Н. Ганудельова (Словаччина), Л. Федоронько (Дрогобич) та ін. Опонування кандидатських дисертацій Б. Водяного (1994), Б. Яремка (1995) – другий опонент, В. Ярмоли (2011) – перший опонент, численні відгуки на автореферати дисертацій, монографії, нотні збірки тощо.

Засновник вторинного фольклористичного руху з  науково-виконавської реконструкції інструментальної традиції українців (1992), науковий консультант капелі  автентичної інструментальної музики «Надобридень» (Київ) та інших інструментальних гуртів і  виконавців-інструменталістів («Буття», «Гуляйгород» (Київ), «Родовід», капелі родини Кондратенків (Львів), фольклористичного гурта «Ладканка» (Дрогобич), «Сіверські клейноди» (Чернігів) та ін. У червні 2010 р. заснував Львівський лірницький цех і обраний його Головою (цехмайстром).

Серед найголовніших опублікованих праць: кандидатська дисертація «Народне музичне виконавство Бойківщини» (1990 – науковий керівник – С. Й. Грица), статті: Двопланова манера звукоутворення в народних хорах. – Народна творчість та етнографія. – 1978. – № 3. – С. 65–69; Коломийка у весільному обряді бойків. – Народна творчість та етнографія. – 1984. – С. 50–54; Музичні інструменти бойків. – Народна творчість та етнографія. – 1988. – С. 21–29; Лірницька традиція як феномен української духовності. – Родовід. – 1993. – № 6. – С. 37–43; Традиційний  інструментарій Полісся (до питання примітиву в музиці). – Родовід. – 1988. – № 16. – С. 104–113; Генеза і еволюція кобзарського інструментарію у світлі етиноінструментознавчої концепції Г. Хоткевича. – Дивосвіт Гната Хоткевича. – Харків. – 1998. – С. 117–126; Традиційні народні інструменти українців в аспекті сучасного суспільно-політичного процесу. – Проблеми етномузикології. – Вип. 1. – К., 1999. – С. 167–179; Бойківські танки козачкової групи (Спроба структурного аналізу) // Музичний фольклор в системі навчання та виховання молоді. – Тернопіль, 2000; Ембріональні форми антифонно-поліфонічного мислення в сучасному колядницькому обряді бойків // Традиційна музика Карпат: християнські звичаї та обряди. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 20–42; Етноорґанологія як предмет музичної україністики: шляхи формування і перспективи // IV Міжнародний конгрес україністів. – Кн. 2. – Мистецтвознавство. – Одеса – Київ, 2001. – С. 462–472; Бойківський «Вертеп» у с. Вовче: до проблеми автентизму традиції // Музика та дія в традиційному фольклорі. – Львів. – 2001. – С. 17–30; монографія «Музика Бойківщини». – К., 2002; Супровідний інструментарій // Українська епічна традиція. – AVE – 013 – CD EXTRA. – АртЕкзист. – УЕЛФ. – К., 2003; Традиційна інструментальна музика українців. Жанрова класифікація й сучасні жанрово-стильові трансформації // Проблеми етномузикології. – Вип. 2.– К., 2004. – С. 92–109; Основні сфери формування поняття етнічного звукоідеалу // Фольклористичні зошити. – Вип. 7. – Луцьк, 2004. – С. 103–118; Микола Лисенко – піонер і фундатор етноорганологічної школи в Україні // Микола Лисенко та українська композиторська школа. – К., 2004. – С. 39–48; Климент Васильович Квітка – дослідник кобзарсько-лірницької та інструментальної традиції українців // Студії мистецтвознавчі. – Число 4(8). Театр. Музика. Кіно. – К., 2004. – С. 38–43; Філарет Колесса – транскриптор і дослідник традиційної інструментальної музики українців // Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця ХІХ – ХХ століття. – Львів, 2005. – С. 208–213; Народна інструментальна музика // Історія української музики. – К., 2009. – Т. 2. – С. 51–68; Проблема національного характеру і автентизму в синкретичних формах традиційної культури // Проблеми етномузикології. – Вип. 4. – К., 2009. – С. 12–22; Реформа галузі етномузикознавства – нагальна проблема державотворення // Сучасні тенденції культури та державна і регіональна культурна політика. – Х., 2009. – С. 122–135;  Рудименти сакральних первісно-синкретичних форм колядницької традиції на лемківсько-бойківських кресах української етнічної території // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. – Ч. 25. – Свидник, 2010. – С. 242–251; Тарас Шевченко у контексті реалістичного й романтизованого погляду на кобзарство // Тарас Шевченко та кобзарство. – Львів, 2010. – С. 39–50; Синдром гармошкового кічу як руйнівника традиційного українського інструменталізму // Традиційна культура в умовах глобалізації: сучасні соціокультурні практики. – Харків, 2010. – С. 210–220; Парадигматична методика С. Грици як перспективний напрям етномузикологічних досліджень // Музична україністика: сучасний вимір. – Вип. 8. – К., 2013. – С. 69–79; Реалістичне відтворення кобзарсько-лірницької традиції у літературній творчості Тараса Шевченка // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. – Вип. 13. – К., 2013. – С. 144–152; Феномен кобзарства в літературній творчості Тараса Шевченка. Етноорганофонічний контекст // Слов’янський світ. – Вип. 11. – К., 2013. – С. 94–114; Hurdy-gurdy performance practices in the Ukrainian Carpathians and the Carpathian mountains. A scientific Attempt to reconstruct the rudiments of the tradition // IV Internationale virtuelle Konferenz der Ukrainistik. Dialog dtr Sprachen – Dialog der Kulturen. Die Ukraine aus globaler Sicht. Munchen. 31. Oktober. – 3 November 2013; Verlag Otto Sagner Berlin – Leipzig –Waschington D. C., 2014. – С. 593–602; Епічний репертуар кобзарсько-лірницької традиції // Українська музика. Науковий часопис. – Ч. 4 (14). – Львів, 2014. – С. 17–29; Структура кобзарсько-лірницьких товариств: цеховий статут і цехове argo, етнопедагогічні засади і реконструкція // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Серія: мистецтвознавство. № 2. – Тернопіль, 2014. – С. 116–128 (всього понад 100 статей і доповідей на наукових конференціях, енциклопедіях, аудіокасети, компакт- та мультимедійні диски тощо).

Автор монографії-збірника «Музика Бойківщини». – К., 2002, монографії та докторської дисертації «Музично-інструментальна культура українців” (фольклорна традиція). – Київ – Дрогобич, 2007 (2011); монографії-збірника «Українська інструментальна музика усної традиції». – К. – Дрогобич, 2011; монографії «Микола Будник і кобзарство»; навчальних програм «Інструментальний фольклор», «Гра на традиційних музичних інструментах» для студентів музичних ВНЗ, «Фольклорна практика» для студентів філологічних факультетів», працює над «Атласом українських традиційних музичних інструментів», розробляє курс «Історія та теорія кобзарсько-лірницької традиції» та ін.

 

01.07.2015