imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

ЮРІЙ ГРИГОРОВИЧ КОСТЮК

(21.08.1910 - 10.01.1995)

 

Юрій Григорович Костюк  відомий український письменник, журналіст і театрознавець, кандидат мистецтвознавства (1949), член Спілки письменників України, Заслужений діяч мистецтв України (1990). Народився 21 серпня 1910 р. в с. Заградівка (тепер Високопільський р-н Херсонської обл.) у родині селянина, від 1928 р. Ю. Костюк навчався в Харківському інституті народного господарства, а після його реорганізації в 1930 р.  у Харківському інституті червоної професури, який закінчив 1934 р. У 1936 р. закінчив аспірантуру в Київському університеті й від того часу працював у Інституті української літератури ім. Т. Шевченка АН УРСР. Творчу діяльність почав у 1929 р. як літературний і театральний критик та рецензент на сторінках харківських періодичних видань. Від початку 1930-х рр., паралельно з навчанням, був на відповідальних посадах: головним редактор журналу «Темпи» (Запоріжжя; Дніпрельстан, 1931-1932), редактором Всеукраїнського радіокомітету (Харків, 1932-1933), завідувачем відділу культури у газеті «Вісті» (Харків, 1933-1934; Київ, 1934-1936). Під час дворічної військової служби в на Далекому Сході (1938-1940) працював у редакції газети «Тревога». Був членом редколегії та відповідальним секретарем українського журналу «Театр» (Київ, 1940-1941). Під час війни і в перші повоєнні роки служив у Воєнвидаві Народного Комісаріату Оборони СРСР. У 1947 р. був відповідальним редактором газети «Радянське мистецтво» (згодом  це «Радянська культура», «Культура і життя»). У 1947-1977 р. Ю. Костюк  старший науковий співробітник відділу театру і кіно (у 1950-1953 рр. завідував цим відділом; нині  це відділ театрознавства та культурології) Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині  Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського НАН України). Зважаючи на значний журналістський досвід і широку обізнаність Ю. Костюка в питаннях історії української культури, тодішній директор Інституту академік М. Рильський у 1963 р. запропонував Ю. Костюкові посаду заступника головного редактора журналу «Народна творчість та етнографія» (на цій посаді він і працював до 1974 р.). Наукову діяльність Ю. Костюк розпочав як шевченкознавець в Інституті української літератури імені Т. Шевченка АН УРСР. Його публікації, можливо, не всі, зафіксовані в другому томі шевченківської бібліографії. У той же час Ю. Костюк виступає як драматург із п'єсою про Т. Шевченка (1938 р.). Однак автора п'єси на прем'єрі в Чернігівському обласному драматичному театрі (9 березня 1939 р.) не було, бо він на той час уже перебував на військовій службі. Але й там Костюк не припиняв шевченкознавчої діяльності: у газеті «Вісті» від 6 березня 1939 р. з'явилася його стаття «Святкування ювілею Шевченка в Приамур'ї» про те, що бійці Другої особливої Червонопрапорної армії готуються до ювілею Т. Шевченка. Але саме в повоєнні роки Ю. Костюк поринає у сферу мистецтвознавства. Новий сплеск у стосунках Ю. Костюка з театрами стався напередодні 100-річчя від дня смерті та 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, його п'єси («Слово правди», «Воля») ставили в кількох театрах. Пізніше Юрій Григорович все ж повернувся до шевченкознавства як дослідник, публікуючи статті про виставу Шевченкової п'єси «Назар Стодоля» (1877 р.). Ю. Костюк, працюючи в повоєнні десятиліття в штаті Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині  Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського НАН України) старшим науковим співробітником відділу театру і кіно, писав праці з історії українського театру. Першим таким виданням став збірник «МХАТ і українська театральна культура: Статті, матеріали» (К., 1949) , вступні статті до збірників «Саксаганський П. Думки про театр» (1955), «Російсько-українські мистецькі зв'язки» (1955), брошура «К. С. Станіславський і український театр» (К., 1963). Але найважливішою плановою працею Юрія Григоровича, виконаною в 50-х рр. ХХ ст., є його участь у підготовці другого тому колективної монографії «Український радянський драматичний театр: нариси історії» (1959), де його перу належать два нариси.

Ю. Костюк входив до складу редакційної колегії разом з М. Рильським і М. Йосипенком. Через десять років, у 1949 р., він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему «Драматургія Олександра Корнійчука». Серед наукових здобутків науковця  підготовка до друку двох збірників літературно-художніх творів (драматургія та поезія) Я. Мамонтова  у 1960 та 1988 р.  із супроводом їх вступними статтями. Після повернення до відділу театрознавства на посаду старшого наукового співробітника (1974) Ю. Костюк виконав планову тему з історії українського театрознавства, яку було опубліковано окремим розділом у колективній монографії «История театроведения народов СССР: Очерки. 1917-1941» (1985).

Юрій Костюк був суперечливою людиною, як і багато його сучасників. Він допомагав молодим науковцям, підготувавши як науковий керівник п'ять кандидатів мистецтвознавства.

 

Р. Пилипчук