imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

РОСТИСЛАВ ЯРОСЛАВОВИЧ ПИЛИПЧУК

(10.07.1936 - 22.08.2014)

 

Ростислав Ярославович Пилипчук  відомий український театрознавець, академік Національної академії мистецтв України, Заслужений діяч мистецтв України, кандидат мистецтвознавства, непересічний організатор і громадський діяч, автор величезної кількості наукових та публіцистичних статей, архівіст, джерелознавець, невтомний дослідник історії українського класичного театру, який повернув з небуття добру сотню видатних імен театральних і музичних діячів. Наукові інтереси Ростислава Ярославовича сягали від найдавніших часів до початку ХХ ст., у його науковому доробку  понад 300 праць: розділів, статей, розвідок з історії українського театрознавства, театрального слов'янознавства, театрального джерелознавства тощо. Від дослідження театру на західноукраїнських землях (кандидатська дисертація) він прийшов до узагальненої історії українського театру на всіх етнічних землях України і поза її межами. Його концепцію розвитку українського театру викладено в колективних виданнях «Український драматичний театр» (1967, т. 1), «Історія Української РСР» (1979, т. 1, кн. 2), «Українська Радянська Соціалістична Республіка» (1986), «Історія української культури» (2001, т. 2; 2003, т. 3; 2005, т. 4, кн. 2), «Становлення українського професіонального театру в Галичині (60-ті рр. ХІХ ст.)», «Просценіум» (2001-2006) та ін.

Р. Пилипчук був упорядником і коментатором багатьох видань творів українських драматургів, а також збірників спогадів про видатних діячів театрального й музичного мистецтва (І. Карпенка-Карого, М. Садовського, П. Саксаганського, М. Лисенка). Від 1987 р. він був головним редактором республіканського наукового збірника «Театральна культура» (вийшло 7 випусків), у рамках «Записок Наукового товариства імені Шевченка» його зусиллями було видано три томи театрознавчих праць (1999, 2003, 2006); він виступав науковим редактором багатьох театрознавчих монографій і збірників. А енциклопедична складова його доробку налічує не одну сотню статей у провідних енциклопедіях і словниках не лише України, але й Польщі, Молдови, республік колишнього Радянського Союзу. Хоча більша частина наукового й творчого життя Р. Пилипчука пройшла в стінах Київського державного інституту театрального мистецтва (нині  Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого; з 1977 р. він  проректор з наукової роботи, з 1984 р. - ректор, з 2003 р.  радник ректора), утім, усі роки він був тісно пов'язаний з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, куди в 1960 році вступив до аспірантури після закінчення українського відділу філологічного факультету Чернівецького державного університету (1958) та кількарічного вчителювання. В Інституті Р. Пилипчук пройшов шлях від молодшого (1963) до старшого (1974) наукового співробітника відділу театрознавства, захистив кандидатську дисертацію «Український театр Східної Галичини і Північної Буковини (30-60-ті рр. ХІХ ст.)» (1971). Тут він працював над розділами до колективних монографій, збирав і готував до друку епістолярій М. Рильського, упродовж п'яти років (1969-1974) був ученим секретарем Інституту. Упродовж наступних років Ростислав Ярославович неодноразово був членом спеціалізованої вченої ради при Інституті, членом редколегії багатьох інститутських видань, зокрема й «Української музичної енциклопедії» (УМЕ), для якої, до того ж, написав низку статей про діячів театру минулого, зокрема глибокі й цікаві  про М. Заньковецьку й О. Кобилянську, акцентуючи саме музичний аспект творчості цих знаменитих персоналій. До останніх днів він не поривав співпраці з відділом музикознавства Інституту: рецензував статті до ІV тому УМЕ, давав винятково цінні фактологічні й концепційні поради, допомагав укладати іменний покажчик до фундаментальної академічної «Історії української музики».