imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

| Надрукувати |
Сучасні реалії роботи етнолога «у полі»
(експедиційний виїзд до Чернівецької та
Тернопільської областей 23-27 квітня 2018 р.)


Одним із невичерпних фондів зберігання усно-історичної традиції будь-якого етносу є пам'ять його представників, в якій закарбовано найдрібніші деталі та фрагменти минулого, що мають різні смислові відтінки, які піддаються багаторазовому обговоренню, належному осмисленню та виступають своєрідним індивідуальним/колективним досвідом адаптивних практик до нових умов життєдіяльності. Саме тому проведення польової роботи етнолога повсякчас не втрачає свої актуальності. Це стосується не лише аспектів збору і систематизації бази таких відомостей, а й відстеження показників їх трансформації з огляду на зміни в історичних та етнокультурних реаліях. 23-27 квітня 2018 р. науковими співробітниками відділу «Український етнологічний центр» ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України було здійснено планову етнографічну експедицію на адміністративній території сучасних Чернівецької та Тернопільської областей.

Експедиційний виїзд передбачав виконання цілої низки завдань, які включали збір фактографічного багажу із проблем функціонування української родини, усно-історичної традиції, господарських занять та народної архітектури, громадського побуту. Із застосуванням методів опитування, фото- та відеофіксації вдалось виявити специфічні риси регіональної мозаїки етнокультури українців, побачити сучасні механізми її побутування.

Територіально експедиційний виїзд охопив села Глибоцького (сс. Корчівці, Купка) і Заставнівського (сс. Кадубівці, Ржавинці, Добринівці) районів Чернівецької обл. та Чортківського (сс. Сосулівка, Улашківці, Росохач) району Тернопільської обл. З огляду на актуальність вивчення специфіки функціонування міської культури було здійснено етнографічні записи у м. Заліщики (Тернопільська обл.) та м. Чернівці.

Сучасні польові студії з вивчення життя і традицій української родини розглядаються в контексті двох площин. З одного боку, запис вівся крізь призму родинного усно-історичного екскурсу, де зазвичай респондент (або кілька представників родини, що є ефективнішим для вивчення проблеми), розповідаючи про події власного минулого та родинного досвіду, вписував їх в історичну канву. При опитуванні часто проявлялися рефлексії щодо трагічних моментів та нюансів, які кардинально змінювали життя сім'ї (такі як переселення, зміна місця роботи тощо). Впевненість опитаних у невідворотності згадуваних подій, мотиви збереження власного/сімейного життя зумовлювали свідоме прийняття історичних реалій, відмову від будь-якої форми опору. Ще однією площиною, в рамках якої уможливлювався успішний збір польових матеріалів, є запис індивідуально-родинних спогадів та фрагментів родинних переказів, які закарбувалися в якості усталених наративів у пам'яті опитуваних. Такі матеріали є змістовно наповненими та більш деталізованими, однак в них відображено часто непов'язані між собою мікроісторичні сюжети, подекуди відсутні власні оцінки подій. Значущими та ефективними виявились дослідження і пошуки міських родинних історій у містах Чернівці та Заліщики (Тернопільська обл.).

Актуальними в контексті збору етнографічних даних та популяризації науково-краєзнавчої діяльності є вивчення здобутків з дослідження родоводів мешканців краю. Зокрема, відзначимо плідну діяльність у цьому напрямі краєзнавців М. Столяра (с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької обл.) та С. Воєвіткова (м. Чернівці).

 

 

Хрест, встановлений за ініціативи громади села Ржавинці (Заставнівський р-н Чернівецької обл.)

 

  

Весільне фото середини ХХ ст. із сімейного архіву М. Столяра (с. Ржавинці Заставнівського р-ну Чернівецької обл.)

 

Під час опитування на українсько-румунському пограниччі (на прикладі сіл Глибоцького району Чернівецької області) певним чином розкривається те, що у повсякденній формі спілкування населення не надає перевагу українській мові.

 

 

Експозиція народного одягу в етнографічному відділі музею історії села Купка (Глибоцький р-н Чернівецької обл.)

 

Не можемо оминути увагою той факт, що доволі проблемним на сьогодні є запис польового матеріалу, що стосується системи народних знань, традиційних та міфологічних уявлень. Це пояснюється значним розгортанням релігійного руху на досліджених теренах, особливо на Буковині. Поряд із домінуючою православною традицією, сьогодні існує безліч альтеративних релігійних напрямів, що детермінує превентивне протистояння, активізацію різнорідної діяльності релігійних громад. Питання, пов'язані з міфологічними аспектами, традиційними уявленнями, системою метеорологічних знань викликали спротив з боку опитуваних, які відмовлялися вести розмову у цьому напрямі. Натомість, теми, що стосуються народної релігійності, громадської церковної роботи та власного/родинного внеску у розвиток сільської (церковної) громади викликали жвавий інтерес у респондентів.

Таким чином, у сучасному дослідницькому «полі» перед збирачем-дослідником постає ряд завдань, пов'язаних з необхідністю фахового володіння новими навичками роботи з інформаторами, які вироблятимуться крізь призму бачення справжньої картини побутування того чи іншого етнографічного явища, виявлення нових елементів у традиційно-побутовій культурі, породжених сьогоденням, а також висвітлення соціокультурних трансформацій у сучасній Україні.


Віталій Іванчишен
молодший науковий співробітник відділу
«Український етнологічний центр»,
кандидат історичних наук

  Віталіна Юрченко
старший науковий співробітник відділу
«Український етнологічний центр»,
кандидат історичних наук