imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

| Надрукувати |

Обряд «Обжинки» на Етно-Фесті-2018 у Нагуєвичах.
Спроба науково-етнологічної та етнофонічної (народно-виконавської) реконструкції

 

Стан традиційної обрядовости в сучасній Україні невблаганно підходить до тієї крайньої межі природнього і неприроднього згасання, за котрою уже - небуття, а відтак й забуття і повна заглада. Надто ж, в умовах тяжкої економічної ситуації, не менш важкої й особливо підступної т. зв. «гібридної» війни - обставин - за яких, здавалось би музи і гуманітарна наука мала б узагалі мовчати. Втім, діялектика української історії та українського життя і побуту поспіль побудовані - що більше скаженіє і лютує ворог, то на більше мірило спротиву він наштовхується. І то - не лише військового, але й гуманітарного, етнокультурного, наукового.

Так було за княжої доби, під час якої, незважаючи на перманентні війни і міжусобиці, Русь-Україна віднайшла у собі сили на запровадження світла високої християнської культури, освіти і храмобудування. Так було і за доби культури козацького бароко, коли постійні набіги ординців усіляких мастей лише допомогли укріпити й розвинути ці цінності (включно й з християнською обрядовістю). Так було й навіть за доби Січових Стрільців та УПА, коли Культурні Референтури цих збройних формувань у перервах між виснажливими боями віднаходили час і можливість на поетичну, художню, музичну творчість і навіть на обрядове відзначення звичаєвих і релігійних свят і обрядів.

Нинішня зовсім не однозначна ситуація на «зовнішньому» фронті на фронті «внутрішньому» озивається такою кількістю фестивалів і шоу, якої за 5 років цієї жорстокої війни могло б цілком вистачити на всі попередні часи й епохи. Одіозність і неоднозначність цієї ситуації, з одного боку, здавалось би, заслуговує морального осуду, а з іншого, - як і у минулі часи, пробуджує усвідомленість суспільства у тому, що попереду прірва, Армаґедон, якого без духовного, морального, етнокультурного і наукового катарсису та чергового якісного гуманітарного «стрибка» / поштовху Україна може й не пережити. Чи всі фестивалі і шоу відповідають цій високій місії і планці? Звичайно ж, ні! Далеко не всі і, першою чергою, звичайно ті з них, науковий потенціял творчих концепцій котрих дуже далекий від глибини історичної, фолькльорної і, ширше, наукової Правди і Суті ідей та завдань, що задекляровані у їхніх самоназвах, статутах і концепційних завданнях.

Оминаючи спокусливу можливість аналізи наукового рівня всіх фестивалів із приставкою «етно», у цій статті зупинимося на прикладі «фолькльоризації» одного з них - «Франко-Фесту» - у рідному селі Великого Каменяра - Нагуєвичах. Одразу скажемо, якщо перші спроби «розфестивалити» малу батьківщину Поета нічим не відрізнялись від пересічних українських сільських фестивалів, що за дуже незначними винятками більше нагадували огляди художніх колективів та популярних естрадних ансамблів Дрогобицького і прилеглих до нього районів Львівської области, то з приходом до керівництва ДІКЗ «Нагуєвичі» професійного історика, канд. іст. н., людини високої ерудиції і неспокійного палкого серця Богдана Лазорака місцевий «Франко-Фест» почав поступово набирати обертів «фолькльоризації» та міцного науково-концепційного обґрунтування. І хоч амбітній спробі організувати на науковій базі Заповідника Центр бойківської традиційної культури поки що з усіх нам відомих причин не судилось здійснитися - посильні спроби фолькльоризації та наукової роботи у колективі вже розпочалися і наразі тривають.

На одному із численних науково-етнологічних заходів, які чи не найліпше вдалися - «Бойківських запустах у Нагуєвичах», Богдан Орестович, у подячному слові учасникам, сказав: «Хочу сказати дві речі. Перше: ми нині сплели в Нагуєвичах нову сторінку співпраці. Вона інша... По-іншому виглядає тепер цей конференц-зал. Ви всі бачили... Народний дім, старше покоління і всі тут, всі щось десь згадали, щось пережили. Ми з вами потішилися з того, ми любимо цю справу, ми всі в музейній справі працюємо. Я би хотів сказати, що цей простір відкритий для вас, друзі (звертається до капелі інструментальної музики «Надобридень» із Києва), до друзів ваших друзів, запрошуйте всіх сюди!»

І найважливіше... Наступний етап - це «Обжинки»...

Попри те, що колектив «Надобридня» запросити із Києва через брак коштів не вдалося, «Обжинки» у програмі «Франко-Фесту» Нагуєвичах все ж таки відбулися приблизно за таким «сценарним пляном»:

 

Плян-рекомендації

до науково-етнографічної реконструкції обряду «Обжинки» у програмі Франко-Фесту-2018, с. Нагуєвичі - 26. 08. 2018 р., орієнтовно 14.00 - 16.00 год. (на матеріялі традицій сіл Нагуєвичі (Др.), Биличі (Самб.), Волосянка (Ск.), Либохора (Турк.).

І. Підготування до реконструкції обряду. 14:00 - 14:15 год.

Сходяться люди, учасники реконструкції готують реманент: серпи, коси, матеріял для в'язання снопів тощо, музика грає для настрою («Надобридень хлопский», ладканки «До обжинків», «До різання барвінку», «Стародавній марш» та ін.).

ІІ. Власне «Обжинки», «заволочування поля», «в'яжуть снопи». 14:15 - 14:30 год.

Женці (5-6 жінок) жнуть навперейми. Тим, хто не встигає, - музика «заволочує поле». Далі - плетуть перевесла, косарі (1-2 чоловіки) ідуть підкошувати траву трохи віддалік, скраю города Франкової садиби. Відтак, женчики починають в'язати снопи, дівчата співають - «Зажурилося поле, що ся лишило голе», потім музика грає коломийки («Вітцева», «Ой чиє то весіллєчко?», «А то ми ся посходили, родино (й) родино, аби нам ся яре жито вродило-вродило»).

ІІІ. «Обід». 14:30 - 14:40 год.

Розстеляють наїдки і безалькогольні напої, обідають, припрошують і косарів (музика грає «До ладкання», «До стола», дівчата ладкают). 

ІV. Закінчення обжинок. 14:40 - 14:50 год.

Снопи складають у полукіпок, серпи запинають у снопи. Господар виходить на поле, дякує женцям за гарну роботу і запрошує на вечерю та на «музику до рання». По хвилі женці розбирають снопи й несуть до «шпихліра», де їх складають (музика по дорозі грає марша, при підході до шпихліра дівчата ладкают «Звеселіло подвір'я»).

V. Гостина в хаті Господаря. 14:50 - 15:00 год.

За цей час у хаті садиби Франків застеляють стіл, Господар частує женчиків і дівчат-ладкальниць та запрошує їх до танців (за столом дівчата ладкают).

VІ. «Танці до рання». 15:00 - час необмежений.

На подвір'ї починає грати музика («Надобридень хлопский» і «Надобридень шляхоцкий», «Торг» із Господарем, «До ладкання», «Коломийка», «Полька «Галичанська», «Вальс «Як з Бережан до Кадри», «Бойківські козачки», народні фокстро «Я сам хлопец із Самбора» та ін.

(Рекомендації склав та реконструкцію провів: д. мист., проф.: Михайло Хай).
У другій частині нашого дослідження маємо намір зосередити увагу читача на науковому обґрунтуванні поняття «науково-виконавська реконструкція» і здійснити бодай провізоричну спробу етнофонічної аналізи схеми перебігу цього реконструктивного дійства (далі буде).

 

Михайло Хай (м. Київ),
Галина Маркович (м. Трускавець).