imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

| Надрукувати |

Одещина етнографічна:
дослідницькі пошуки та етнокультурні реалії на теренах Буджаку

 

30 серпня - 02 вересня 2018 р. науковими співробітниками відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ було здійснено етнографічну експедицію до Одеської обл. Адміністративна територія сучасної Одещини охоплює терени різних історико-етнографічних регіонів України, серед яких вагомий дослідницький інтерес становить територія Буджаку. А точніше північна його частина, яка була обрана як основна локація для етнографічних студій. Зокрема такі райони: Білгород-Дністровський (сс. Монаші, Зелене, Петрівка, м. Білгород-Дністровський), Саратський (с. Плахтіївка), Арцизський (сс. Вишняки й Мирнопілля), Тарутинський (с. Весела Долина, с. Красне, смт. Бородіно), Татарбунарський райони (с. Білолісся) Одеської області.

Характеризуючи Буджак як історико-етнографічний регіон відмітимо, що етнічна строкатість, регулярні переселенські практики, спричинені політикою різних держав, суспільно-політичними та економічними обставинами поступово сформували різнобарвну палітру етнокультурної мозаїки цього краю. Виходячи з цього коло наукових зацікавлень учасників експедиції охопило проблеми усно-історичного наративу (культури пам'яті, історії міграційних потоків та їх інтерпретації), одягової культури, народної архітектури, громадського побуту, системи народних знань та їх трансформації упродовж ХХ - на початку ХХІ ст., репрезентації традиційних елементів у сучасному побутуванні жителів регіону.

Одним із важливих напрямів етнографічного вивчення є ознайомлення із музейними колекціями, в яких збережено, проілюстровано та відбито етнокультурну специфіку досліджуваного краю. Необхідно відзначити експозиції Білгород-Дністровського краєзнавчого музею та приватного музею Е. Кальма (с. Мирнопілля). Окремим відділом Білгород-Дністровського музею є етнографічний, в якому зібрано та систематизовано експонати народного одягу та інтер'єру житлових будинків. Відзначимо також сильний вплив болгарського етнокультурного компоненту, який представлений насамперед в зразках народного вбрання. У колекції музейного осередку Е. Кальма зібрано матеріали господарсько-виробничої культури бессарабських німців кінця ХІХ - початку ХХІ ст.

 

 

Учасники експедиції в етнографічному відділі Білгород-Дністровського краєзнавчого музею

 

 

Пристрій для виготовлення черепиці. Музей Е. Кальма (с. Мирнопілля Арцизського району Одеської обл.)

 

Одним із лейтмотивів сучасного усно-історичного наративу жителів північного Буджаку на Одещині є формування сільських та містечкових громад упродовж середини - другої половини ХХ ст., внаслідок перманентних міграційних кампаній, детермінованих радянсько-німецькими домовленостями передвоєнного часу чи ініційованих радянською владою трудових міграцій тощо. Практично в усіх досліджених місцинах розмова велась крізь оптику здійснення міграційних потоків. Так, на досліджуваних колишніх німецьких колоніях регіону зафіксовано поширення «німецьких» будинків у контексті традиційної архітектури, міксування у народному одязі середини - другої половини ХХ ст.

 

 

Сучасні практики пошиву та ремонтування одягу (с. Мирнопілля Арцизського району Одеської обл.).

 

«Німецькі» житлові будинки першої половини ХХ ст. в народній архітектурі Буджаку (с. Плахтіївка Саратського району Одеської обл.).

 

Вагомим пластом сучасних етнографічних студій на Одещині є питання пов'язані з трансформаціями традиційного житлобудування та громадського побуту. Опитані інформанти достатньо детально пригадують технологічні особливості зведення та покрівлі жител, колективні практики господарської адаптації, специфіку облаштування прийшлих із різних регіонів родин у колишніх «німецьких» будинках у контексті сільських та містечкових реалій, особливості радянського будівництва 1970-1980-х рр., які позначені етнокультурною своєрідністю. Втім, проблематичним зрізом виявились питання фіксації обрядової складової народної архітектури, які по суті, представлені фрагментарними згадками обрядодій щодо вибору місця для житла. 

У колі дослідницьких зацікавлень в ході експедиційного виїзду перебували теми виготовлення, побутування та видозміни одягової культури мешканців Одещини на прикладі досліджуваних сіл. Зокрема, детальними виявились розповіді респондентів щодо виготовлення тканини із вовняного матеріалу, побутування та видозміни верхнього одягу, взуття.

Окремим напрямком етнографічного вивчення учасників експедиції була тема традиційних знань та вірувань, їх збереженості та аспектів видозміни протягом ХХ - на початку ХХІ ст. Загалом скажемо, що тема народних вірувань досі є репрезентативною в етнокультурній матриці мешканців краю, окремі елементи якої зазнали трансформації під впливом економічних змін, науково-технічного прогресу середини - другої половини ХХ ст. Показовим в цьому контексті можна вважати народні перекази про відьом, які перетворювались в автомобільні шини (як повсякденні реалії середини ХХ ст.).

Таким чином, фіксуючи етнографічні матеріали із різних царин традиційної культури, вдалось проявити етнокультурну своєрідність краю, побачити окремі нюанси її видозміни та сучасного побутування.

 

Віталій Іванчишен
молодший науковий співробітник відділу
«Український етнологічний центр»,
кандидат історичних наук