АВТОРСЬКІ ПАТРІОТИЧНІ ТВОРИ, ЯКІ ФОЛЬКЛОРИЗУВАЛИСЯ НА УКРАЇНСЬКИХ ВИШИТИХ РУШНИКАХ 1930-Х РОКІВ До Міжнародного дня рідної мови «Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько - Тільки камінь має...» 28 лютого 2019 р. у Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулася лекція провідного фольклориста Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі - ІМФЕ) Тетяни Михайлівни Волковічер до Міжнародного дня рідної мови «Авторські патріотичні твори, які фольклоризувалися на українських вишитих рушниках 1930-х років». Провідний фольклорист відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ Т.М. Волковічер під час лекції Захід проведено у межах проекту «Рильські читання», ініційованого директором Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторією Леонтіївною Колесник 2016 року та підтриманого завідувачем відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ, провідним науковим співробітником, кандидатом філологічних наук Лесею Костянтинівною Вахніною. За підсумками проекту «Рильські читання» планується публікація збірника статей. Перший слайд презентації «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько - тільки камінь має». Рушник (на фото), що містить вишитий патіріотичний напис, із фондів Волинського краєзнавчого музею (Д-1587, фото Т. Волковічер 5 липня 2016 р.) Слова, що були використані як назва лекції - «Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько - тільки камінь має» - є рядками з поезії Сидора Воробкевича «Рідна мова» (1869 р.). Багатьом відомо про те, що згодом цей авторський твір фольклоризувався. Він широко побутував як народна емігрантська пісня. Проте вже мало кому відомо, що твір пройшов ще більший і ще глибший шлях фольклоризації - його перші рядки широко побутували на українських вишитих рушниках 1930-х років. Один із слайдів презентації, присвячений вертикальній трансмісії патріотичних вишитих творів. Два рушники (на фото) - згори старовинний (1930 ті роки) та знизу сучасний - з ідентичними візуальними формулами та різними написами Особливу увагу було приділено трансмісії - як горизонтальній, так і вертикальній - патріотичних вишитих творів. Незважаючи на те, що подібні рушники (із національною символікою та патріотичними гаслами) зберігати вдома було небезпечно (реальна загроза виселення у Сибір), велика їхня частина все-таки дійшла до нас ще з 1930-х років - завдяки вірі і мужності цих родин вишивальниць та їхніх нащадків. Можемо хіба що уявити, а скільки ще таких вишивок було знищено! Один із слайдів презентації, присвячений переходу вербальної формули «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» із сфери побутової у сферу політичну (така смислова гра у фольклорі відбувається повсякчас). Рушник (на фото), де формула «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» має політичний смисл Крім того, учених зацікавив факт трансформації смислів, що відбувається повсякчас у фольклорі та в епіграфічній вишивці зокрема. Приміром, на одному рушнику вишита формула «Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі благала» може означати долю нареченої (сам рушник використовуватися як весільний), а на іншому - долю всієї країни. Одна і та ж формула актуалізується по-різному залежно від контексту. Якщо у часи політичних зламів переважають патріотичні тлумачення певної формули (словесної чи візуальної), то у часи відносного спокою - може знову виходити на перший план любовна, родинно-побутова тематика. Сьогодні відбувається значний притік патріотичних тлумачень цих вишитих текстів, і це закономірно, бо воно є наразі актуальним. Наукові співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського під час слухання лекції та перегляду презентації Протягом лекції науковці Музею активно включалися в дискусію і ставили слушні та цікаві питання. Всі присутні на лекції погодилися із тим, що не лише самі вишиті рушники, але й збережені історії нащадків вишивальниць про них є цінним матеріалом для нас, аби вивчати цей феномен науково. А це вже наш обов'язок не тільки як учених, але і як свідомих громадян України! Наукові співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського під час слухання лекції та перегляду презентації Після заходу вчені ще довго висловлювали свої думки та враження від почутого та побаченого, а також згадували власні історії, пов'язані з долею вишитих речей. Директор Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторія Леонтіївна Колесник гостинно запрошувала наших колег і надалі читати лекції на базі їхньої установи. Директор Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Вікторія Леонтіївна Колесник під час обговорення Дякуємо колегам із Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського за плідний вечір, творчу атмосферу та щиру зацікавленість у подальшій співпраці! Наукові співробітники Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського і лектор під час обговорення Окрему подяку висловлюємо провідному науковому співробітнику Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського Віктору Миколайовичу Ціону за надані нам світлини та чудове і професійне висвітлення цієї події на сторінці: https://www.facebook.com/mavkasnail/posts/2307943292806880?__tn__=C-R. Тетяна Волковічер провідний фольклорист
|