Будник-Будитель — знову будить!

Ось уже понад 20 літ проминуло як невблаганний час забрав від нас Миколу Будника - Панотця Київського кобзарського цеху. Щорічно вечори його Пам'яті регулярно відбуваються у містах його останнього спочинку - Ірпені, Києві, Харкові... Кілька слів про феномен Миколи Будника як Світоча й Подвижника однієї із найвеличніших епічних традицій світу... Біля 30 років тому на Міжнародній лордівській конференції у Києві, коли будниківський рух тільки розпочинався, вчені-епікознавці з усього світу попри бурхливі дискусії з приводу динаміки згасання думового епосу і достеменності його відтворення в сучасних умовах чомусь говорили не про небезпеку профанації кобзарства як явища колгоспними капелями бандуристів та консерваторськими катедрами квазікобзарства, а про середовище молодих хлопців, що ходять по Голосіївському лісі і ріжуть сухі дерева на інструменти «незрозумілої» на той час конструкції. Через пару літ, як ті бандури, кобзи і ліри зазвучали - Будника назвали «напівлеґендарним»...

А хлопці працювали далі. Організовані Миколою Київський, Харківський, а відтак, і Львівський лірницький цехи та деякі осередки в Австралії, США і Канаді популяризували інструменти і виконувану на них музику по всій Україні і цілому світі... До ірпінського будиночка на Українську й до Києва почали навідуватись вчені із Франції, Німеччини, Америки, Канади, Бельґії, Болгарії, Польщі, Британії та ін. Набирали обертів, представлені у книзі герменевтична та структурно-типологічна (парадигматична) методики аналізи думового епосу... і будниківських «пам'ятниць».

По смерті, після виходу двох аудіоальбомів «Співає бандурист Микола Будник» та «Гей, на Чорному морі», довго точились розмови про необхідність назвати провулок на розі вул. Української іменем Будника та встановлення меморіальної дошки на будинку. Тепер влада Ірпеня вже взяла під свою опіку садибу Будителя нашого часу від перманентних наїздів забудовників... Коштом міста видано книгу «Микола Будник і кобзарство». Друга редакція. Львів, 2020. 378 с. Щороку громада шанувальників Будника і його справи ось уже 20 років збирається на вечори Його пам'яті у найвизначніших осередках українства, на патріотичних акціях і фестивалях та просто на вечірках, біля вогнища тощо.

Стежка до могили Будника із кам'яним козацьким Хрестом на цвинтарі в Ірпені не заростає, «легенда» шириться й міцніє, у повітрі висить ідея створення Міжнародного Центру епічної культури імені Миколи Будника із так само щорічною Міжнародною науковою конференцією у місті останнього його спочинку - в Ірпені на Київщині. А відтак, і дасть Бог, меморіальної садиби на «малій» батьківщині - в с. Сколобові, що на Житомирщині.

Живий, колись «напівлеґендарний», Будник сьогодні став уже справжньою легендою. Бо поки пам'ятають його люди і побратими - справа його теж житиме, а ліри, бандури й відтворені ним за матеріалами М. Лисенка, кобзи О. Вересая дзвенітимуть на всю Україну, на весь світ! Легенда про Будника-Будителя втілюється в реальні справи його недовгого, але такого продуктивного і світлого Життя... Легенда оживає... у Його Думах, Псальмах, Історичних піснях, Балядах, Пам'ятницях...

І-й Міжнародний з'їзд кобзарознавців та етноорганологів імені Миколи Будника, що під омофором Святої Покрови цьогоріч відбувся в Ірпені, - це черговий злет легенди про нього, який виводить сьогоднішній рівень сучасного кобзарознавства та суміжної із ним етноорганології на нові обрії науково-аналітичної думки. Збираючи сьогодні до Ірпеня метрів українського епікознавства й етноінструментології, усіх тих, хто доклав максимум зусиль, аби ці дві найменш підтримувані державою галузі гуманістичного знання вивести на направду таки світовий щабель свого розвитку, ми маємо сьогодні об'єднати ці, об'єктивно до сьогодні розрізнені географічними та фаховими чинниками галузі науки, й зафіксувати їх рівень як такий, що найконкретніше ідентифікує світоглядові архетипи Нації в сучасному всуціль зманкуртизованому й заглобалізованому світі.

Науково-практична конференція з'їзду, окрім фундаментальної доповіді геніяльної вчительки усіх европейських фолькльористів, член-кор. АМУ, докт. мист., професорки, лауреатки премій М. Лисенка та Ф. Колесси Софії Грици «Парадигматична методика в дослідженнях словесно-музичної народної культури», засвідчила не лише утвердження цієї перспективної методики в царині музичного епікознавства (М. Гримич, М. Хай, П. Гроховскі, І. Романюк та ін.), а й розширила сферу її застосування в етноорганологічних (М. Хай, Б. Кіндратюк, О. Дудар, Л. Федоронько, Я. Товкайло) та, навіть, в етнохореологічних (А. Нагачевський, Л. Косаковська, Є. Шульга та ін.).

Михайло Хай (ІМФЕ, Україна)

Андрій Нагачевський (Канада)

Зосібна, онлайн-дискурс «Україна-Канада» завершився спільним рішенням активізувати і об'єднати зусилля етноінструментологів та етнохореологів України, Європи і світу над відновленням позицій етнохореології в її нерівній боротьбі із паралельно-культурницькою «пандемією» сценічно-спотворених форм квазінародного танцю. А супутні заходи ірпінського з'їзду - виставка традиційних музичних інструментів, книжковий ярмарок, кобзарювання на вулицях Ірпеня й Києва, ілюстрація безсмертного шедевру українського традиційного інструменталізму «Николаєвої» братів Прилипчанів капелою «Надобридень» під орудою С. Охрімчука, завершення з'їзду танцювальними науково-виконавськими реконструкціями US-Orkestra та феноменальною акцією «розгону нечистої сили» ритуально-утаємниченими ідіофонічними «фуркалами» - надовго залишаться у пам'яті українців.

Реконструкція безсмертної «Николаєвої» братів Прилипчанів (Гуцульщина). Капеля «Надобридень»: С. Охрічук
(1-ша скрипка), А. Мерхель (скрипка-"секунд"), М. Качалов (скрипка- "бас")

Учасники Першого Міжнародного з'їзду кобзарознавців та етноорганологів імені Миколи Будника

Сьогодні Будник - знову будить Україну і світ... Але цього разу вже не різцем Майстра, не співогрою Бандуриста, а науковою думкою про створені ним інструменти, думи, пам'ятниці, пісні і танці. А місце Його останнього спочинку - Ірпінь - стає справжньою Меккою української інструментології й епікознавства.

Михайло Хай
провідний науковий співробітник,
доктор мистецтвознавства