imfe.jpg
  English
.
.
.

| Надрукувати |

Лекція в Етнографічному музеї в Кракові «Twórczość jako art-terapia. Ukraińcy mistrzowie wycinanki»
(Творчість як арт-терапія. Українські майстрині витинанки)

 

Нещодавно, 11 вересня, у рамках виставки «POWERBANK / siła kobiet» («POWERBANK /сила жінок»), експонованій у залах Етнографічного музею в Кракові ім. Северина Удзєлі, Зінаїда Косицька, кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України прочитала лекцію «Twórczość jako art-terapia. Ukraińcy mistrzowie wycinanki» («Творчість як арт-терапія. Українські майстрині витинанки»). Під час розповіді й показу яскравих ілюстрацій дослідниця познайомила слухачів із різними доленосними випадками, коли українські жінки підтверджували головне гасло виставки: «POWERBANK - це простір для отримання та примноження енергії». Розмова продовжилася під час майстер-класу, на якому були показані головні технічні прийоми українських витинанок, і учасниці з ножицями в руках могли познайомитися з найпоширенішими видами паперових хатніх оздоб України.

Важливо, що презентація проходила двома мовами: польською й українською. Для кожної слухачки було цікаво й важливо почути як мистецтво вирізування з паперу допомогло пережити складні події життя, зокрема, не тільки відомому французькому художникові Анрі Матіссу, а й багатьом українським майстриням, серед яких Ольга Шинкаренко (м. Київ), Оксана Городинська (м. Могилів-Подільський), Христина Бала (м. Львів), Ольга Негода-Бучковська (м. Кам'янець-Подільський), Вікторія Нестерова (м. Часів Яр), Тетяна Рудик (м. Бар) та інші. Події відбувалися не лише в минулі роки, частина їх торкалася сьогоднішньої участі українок у подоланні воєнних незгод, наприклад, проведення майстер-класів у бомбосховищах. Авторка згадала і власний досвід, коли витинанка підтримувала внутрішню рівновагу, переводила думки в оптимістичне русло. Під час презентації було висловлено подяку уряду Польщі й польському народові, зокрема, директору Антонію Бартошу (Antoni Bartosz) і всім працівникам Етнографічного музею в Кракові ім. Северина Удзєлі за підтримку жінкам і дітям - біженцям з України, які вимушено тимчасово проживають тут через агресію московських загарбників. Тепло згадала авторка пані Беату Скочень-Мархевку (Beata Skoczeń-Marchewka), яка вже в перші дні ворожого нападу написала теплого листа, розпитуючи про обставини й пропонуючи допомогу.

Одна з учасниць, Марта Млечко (Marta Mleczko), жителька Кракова, прийшла на зустріч із матір'ю Барбарою Детиною (Barbara Detyna) і донькою Анєльою - наймолодшою слухачкою. Примітно, що дівчинка вирізувала паперових ангелів і птахів нарівні з дорослими. Педагог із м. Миколаєва, Ольга Хмизова, довірливо поділилася окремими згадками про евакуацію після тривалих ракетних обстрілів. Розходилися після теплих розмов із великим бажанням продовжувати створювати власні авторські твори.

Необхідно сказати кілька слів про саму виставку, тривалістю в пів року, в рамках якої відбулися лекція-презентація і майстер-клас. Ідея виникла у пані Дороти Майковської -Шаєр (Dorota Majkowska-Szajer), яка разом зі співробітниками Музею її мистецьки втілила. Кожного відвідувача зустрічають розписані ефектними квітами стіни. Імена героїнь, про діяльність яких засвідчують цікаві експонати й фото - це відомі й малознані жительки Польщі. Життя кожної було тісно переплетено з історією міста і, насамперед, із формуванням колекції Етнографічного музею в Кракові ім. Северина Удзєлі. Різні долі, кожна особистість виразна й колоритна.

Серед багатьох експонованих речей немало зразків із України, зокрема, очіпок з полотна, вишитий пряжею (м. Літин, Поділля). Його подарувала Цецилія Снєгоцька (Cecylia Śniegocka 1862 р.н.). Як інформує про неї путівник виставки, освіту Ц. Снєгоцька здобувала, навчаючись на таємній стипендії в так званому Жіночому науковому інституті, закритому за доносом при російській царській владі в 1877 році. Пізніше вона працювала в таємному Жіночому гуртку народної освіти, у 1894 р. разом із іншими активістками заснувала Таємне вчительське товариство і стає його керівницею. Товариство організовувало таємні школи, у яких робітнича і реміснича молодь вивчала польську мову й історію. Під час Другого з'їзду жінок у Варшаві (9-12 червня 1907 р.) Ц. Снєгоцька проголошує доповідь «Як діти навчаються без школи». Коли польська освіта в 1918 р. стає легальною, вона бере участь в діяльності Польського краєзнавчого товариства, згодом дарує Музеєві біля 300 артефактів, зібраних у Польщі, Литві й Україні, саме на Поділлі.

Серед багатьох експонатів вирізняється західно-подільська мальована миска, декорована підполив'яним розписом на зразок концентричних ліній, завершених на дзеркалі спіралеподібним завитком (червона глина, ХІХ-ХХ ст., Тернопіль; дар Гелени Люстгарден-Огродської; Helena Lustgarten-Ogrodzka, 1876 р.н.).

Значну частину експонатів з Гуцульщини до фондів музею подарувала Гелена Домбчанська (Helena Dąbczańska 1863 р.н.). Тому в залах можна побачити дерев'яну скриню для посагу, виготовлену майстрами цього краю (перша половина ХХ ст.). Її прикрашено традиційною різьбленою орнаментикою. Сім'я Г. Домбчанської була заможною, ще дівчинкою із рідними вона не раз подорожувала до Італії, Франції. З 12 років на кишенькові гроші починає збирати власну бібліотеку, а згодом, у дорослому віці, після короткого і невдалого заміжжя, зосереджується на створенні великої колекції, перетворює власний дім на приватний музей. Її цінні передачі до Етнографічного музею тривали впродовж 20 років. Найбільша частина їх склала саме гуцульську збірку: понад 430 предметів.

Біля скрині розміщено світлину, зроблену в 1913 р. на цвинтарі села Горошева (нині Тернопільської області). На ній згуртувалися учасниці різного віку, зодягнені у традиційні вишиті сорочки, під час поминання односельчанки. Мати померлої стоїть серед інших, тримаючи в руках миску з кутею. Також можна побачити й інші світлини з українками, зокрема дівчатками-підлітками з Покуття (1930-і рр.). Гуцульські мідні згарди XIX-XX століття зупиняють погляд надзвичайно великими розмірами, очевидно закривали всі груди, також дарунок Гелени Домбчанської.

Кураторка виставки, пані Дорота Майковська-Шаєр, регулярно проводить огляди, розповідає про силу жінок, які прислужилися Кракову й Польщі. Це були не лише освічені інтелігентки й багаті інтелектуалки, серед героїнь є також звичайні пралі й черниці. Тому лекція про сучасних українських майстринь витинанки реально підтвердила, що сила жінок безмежна в просторі й часі, кордонів для неї не існує.

Оголошення про подію:

https://www.facebook.com/events/503696364913478?ref=newsfeed

https://www.facebook.com/etnomuzeum.krakow

Розповідь про подію:

https://www.facebook.com/groups/634032143367022/posts/4787409208029274/

 

 

Оголошення про лекцію в Етнографічному музеї в Кракові ім. С. Удзєлі (11 вересня 2022 р., вул. Краковська, 46)

 

Реклама про виставку при вході в Етнографічний музей в Кракові ім. С. Удзєлі

 

Початок виставки «POWERBANK / siła kobiet» (ПАВЕРБАНК/сила жінок)

 

Експозиція виставки «ПАВЕРБАНК - сила жінок» (фрагмент)

 

Очіпок з полотна, вишитий пряжею (ХІХ-ХХ ст., Літин, Поділля), дар Цецилії Снєгоцької 

 

Миска з червоної глини (ХІХ-ХХ ст. Тернопіль) дар Гелени Люстгарден-Огродської

 

Скриня для посагу, Гуцульщина (перша пол. ХХ ст.), дар Гелени Домбчанської

  

Згарди, Гуцульщина (ХІХ-ХХ ст.), дар Гелени Домбчанської

 

Фото дівчаток з Покуття, (1930-ті рр., Городенківський район Івано-Франківської обл.)

 

Початок презентації про творчість українських майстринь витинанки

 

Куратор виставки Дорота Майковська-Шаєр з лекторкою, канд. мистецтвознавства, Зінаїдою Косицькою після майстер-класу

 

Учасниці зустрічі із власними витинанками

 

Творча атмосфера під час майстер-класу

 

 

 

Зінаїда Косицька
кандидатка мистецтвознавства,
наукова співробітниця відділу образотворчого
та декоративного мистецтв Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України