Стіна пам'яті Михайла Бойчука

15 листопада 2022 року в холі головного корпусу Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Михайла Бойчука (КДАДПМД) художня громадськість урочисто відкрила мистецький проєкт «Стіна пам'яті Михайла Бойчука», що присвячений одному з видатних представників Розстріляного Відродження - художнику-монументалісту, засновнику в Києві оригінальної української мистецької школи Михайлу Львовичу Бойчуку. У відкритті проєкту своїми виступами взяли участь ректор КДАДПМД, кандидат мистецтвознавства Олена Осадча; проректор з наукової роботи КДАДПМД, доктор мистецтвознавства Марина Юр; вчений секретар відділу образотворчого та декоративного-прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Зоя Чегусова; декан факультету образотворчого мистецтва та дизайну Київського університету імені Бориса Грінченка, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Остап Ковальчук.

Над цим мистецьким проєктом, що складається з 33-х керамічних пластів єдиного модулю, вирішених в осучасненій стилістиці художників-бойчукістів у різноманітних авторських техніках розпису та ліплення, які змонтовані у формі хреста на найбільшій стіні в інтер'єрі холу КДАДПМД, впродовж року спільно працювали українські професійні керамісти та студенти за спеціалізацією «художня кераміка» (усього 22 митця). Автором ідеї і куратором цього арт-проєкту є знаний в Україні художник-кераміст, завідувач кафедри художньої кераміки, дерева та металу КДАДПМД, кандидат мистецтвознавства, доцент Володимир Хижинський. Завдячуючи його авторитету до проєкту долучилися не тільки найбільш активно працюючі керамісти Києва (О. Дворак-Галік, Ю. Войтович, Л. Нагірняк, Н. Черніченко-Лампека), а й провідні в цій царині декоративного мистецтва художники Львова (С. Андрусів, І. Ковалевич, Г. Друль, Т. Береза), Тернополя (Є. Овчарик), Полтави (К. Власова).

На високому художньому рівні гідно попрацювали і молоді керамісти Києва (Л. Борута, Н. Хананова, Н. Антипіна, Ю. Роїк), а також студенти КДАДПМД та Київського університету ім. Б. Гринченка (А. Окара, А. Вороніна, К. Брикимова, Р. Волкова, О. Білик, Д. Зеленяк).

Цей вишуканий за художньою образністю, витончений за своєю естетикою, глибинний за змістовністю проєкт, є дуже своєчасним. І не тільки тому, що його приурочено до 140-ліття від дня народження (30 жовтня) Михайла Бойчука, ім'я якого справедливо носить цей заклад - Митця високоосвіченого, вихованого на традиціях європейської культури, які він всотував на початку ХХ століття в трьох академіях мистецтв у Відні, Кракові, Мюнхені; Митця, що об'єднав молодих художників у групу під назвою «Renovation Byzantium», з якою успішно виставлявся в славетному Салоні Незалежних у Парижі; Митця, який згодом став одним з фундаторів-професорів Української академії мистецтв, відкритої в Києві в 1917 році.

Цей проєкт актуальний і з позицій більш глибинного усвідомлення щільних зв'язків між трагічною епохою, в яку жив, творив і загинув М. Бойчук, і нашим - таким драматичним сьогоденням.

Реалізація цього проєкту важлива саме в 2022 р., коли Росія влаштовує черговий геноцид українського народу та його культурної спадщини; коли російський президент-Люцифер не соромиться повторювати, як мантру, що українці - «недонарод», «недонація», а наша держава - штучна та вигадана.

Тому саме такий мистецький проєкт під омофором славетного імені майстра європейського рівня Михайла Бойчука може довести Світові (і, перш за все нам самим), що ми є Великою, Талановитою, Європейською нацією!

Чому радянська влада вбила М. Бойчука разом з його найталановитішими і найпослідовнішими учнями - В. Седляром, І. Падалкою, С. Налепинською-Бойчук та іншими?!? Тому що мистецтво бойчукістів, базоване на європейських традиціях, відродженні візантійського мистецтва на українському грунті, було потужним способом вираження національної ідентичності. А радянська влада тоді, як і злочинна кремлівська верхівка сьогодні, ставила собі за мету зовсім протилежне: повну асиміляцію українців та викорінення української ідентичності.

Водночас твори бойчукістів були плоть від плоті глибоко національного мистецтва і, тим самим, відроджували, стверджуючи національну свідомість, що не входило в розрахунки радянської влади. Вона прагнула створити інтернаціональне суспільство «без роду, без племені», винищуючи будь які ознаки національної приналежності, хоча і з яскраво вираженою тенденцією русифікації та утворення «руського миру» по-радянські.

І, треба визначити, що почерк НКВД у радянську добу та стиль злочинів ФСБ-шної кремлівської влади, яка нескінченно бреше про фашизм і нацизм в сучасній Україні, абсолютно ідентичні. М. Бойчука та його учнів в 1936 році було заарештовано та звинувачено у створенні неіснуючої націонал-фашистської терористичної організації, після чого їх було страчено (так само, як і сьогодні російські солдати страчують на тимчасово окупованих територіях тисячі наших громадян за їхню «українськість»).

Але попри фізичне знищення, репресії, тривале замовчування, монументальне мистецтво України в особі Михайла Бойчука та його школи заявило про себе як про велике надбання ХХ століття.

Є доволі поширена у мистецтвознавчих розвідках думка М. Бойчука, яка, на мій погляд, має безпосереднє відношення до учасників даного арт-проєкту. У своєму щоденнику він писав: «Я ставив і ставлю перед собою настільки складні та відповідальні проблеми мистецтва, що їх реалізувати може і не пощастить мені особисто, чи тим, що училися у мене, і що може зреалізують нові покоління художників». Таке враження, що Майстер цими словами звертається крізь десятиліття саме до тих художників, твори яких в інтер'єрі КДАДПМД відтворили в кераміці пам'ять про неперевершену мистецьку школу Бойчука.

Залишається побажати митцям і надалі виправдовувати сподівання їхнього великого попередника в монументально-декоративному мистецтві та покровителя Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва та дизайну!

Зоя Чегусова
н. с., вчений секретар відділу образотворчого
та декоративно-прикладного мистецтв,
кандидат мистецтвознавства,
заслужений діяч мистецтв України