Прощання з видатним польським етнографом, професором Маріаном Покропком
(Marian Pokropek 7.09.1932 - 13.01.2023)

Із глибоким сумом сповіщаємо, що в Польщі, 18 січня, в костелі Найсвятішої Діви Марії в Отрембусах, неподалік Варшави, родичі, друзі й колеги попрощалися із професором Маріаном Покропком - видатним польським етнологом другої половини ХХ - початку ХХІ століття. Науковець в юні роки навчався у Варшавському університеті, після завершення студій працював у стінах Альма-матері понад 65 років, тривалий час очолював кафедру польської і слов'янської етнології та культурної антропології, за роки викладацької діяльності виховав значну кількість фахівців.

Наукові інтереси професора спочатку стосувалися архітектури та будівництва на території польського регіону Мазовше, а також на Підляшші, пізніше він провадив дослідження в Україні, Литві, Македонії, Болгарії та інших європейських країнах. За роки активної наукової діяльності ним було опубліковано кілька сотень праць, присвячених дерев'яному будівництву, сільським ремеслам і народному мистецтву. У 1978 році професор видав «Атлас народної творчості та фольклору в Польщі» («Atlas sztuki ludowej i folkloru w Polsce», Warszawa). Постійно під час подорожей та експедицій Маріан Покропек збирав найкращі твори митців, які нині складають величезну колекцію вітчизняного народного мистецтва (дерев'яна скульптура, різьба по дереву, керамічна скульптура, писанки, витинанки, плетені кошики тощо). Усі експонати розміщені в приватному Музеї народного мистецтва в Отрембусах (Muzeum Sztuki Ludowej w Otrębusach), що був відкритий для відвідувачів із 1996 року.

Природно, що в цей зимовий за календарем і осінній за погодою день до костелу приїхали відомі діячі польської науки і культури, музейні працівники і викладачі низки освітніх установ, щоб провести в останню дорогу Професора й висловити щирі співчуття вдові, пані Станіславі Покропек, а також доньці, синові й кожному члену шановної родини. Слова підтримки з України від академіка Ганни Скрипник, директора Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України і від всього колективу науковців передала Зінаїда Косицька, співробітниця відділу образотворчого і декоративно-прикладного мистецтв.

До костелу перед Службою Божою від міської влади Отрембуси і сусіднього міста Брвінув були внесені прапори, біля яких стояла почесна варта. Під час Літургії лунали молитви за спочилого, які традиційно завершили органні мелодії. Прощання було сумним і водночас світлим. Сумним, оскільки Польщу залишав один з корифеїв європейської науки і надзвичайно достойний високоповажний громадянин, а світлий, тому що залишилися величезні наукові набутки Професора. Його шляхетна життєва дорога завершилася мирним відходом на чесно заслужений відпочинок. Ще місяць назад 19 грудня в Освітньо-конференційному Центрі «Мазовше» професор прочитав останню лекцію про народне мистецтво Підляшшя. Близькі засвідчували, що він мріяв працювати до останнього дня життя, що й насправді відбулося ... Відійшла глибоко духовна Людина, вірний син Польщі, який своєму краю і професії віддав, без перебільшення, усі свої сили й обдарування.

Зворушливі слова прощання з Батьком промовила донька, пані Аґнєшка Покропек-Свідерська, яка зверталася щораз до нього і промовляла: «Тату, дякую...». Вона дякувала за надзвичайно цікаві подорожі Польщею і різними європейськими країнами, до яких професор долучав усю свою родину; дякувала за цінні наукові поради; дякувала за мудрі життєві підказки... Пані Аґнєшка відмітила і надзвичайний жертовний ентузіазм Батька в кожній справі, за яку він брався. Особливо багато зусиль Маріан Покропек доклав до облаштування Музею, просторий павільйон якого він збудував власними руками неподалік від родинного дому. Діяльність саме на цій ниві сім'я могла спостерігати від самого початку й до останньої хвилини життя Професора. Упродовж усього цього часу, кожної миті діти й дружина бачили його ставлення до свого «дітища», чули фахові екскурсії високо освіченого ерудита, коли приходили юні школярі чи досвідчені туристи-відвідувачі. Хто би не відвідував музей: релігійні діячі чи видатні політики - з кожним гостем господар щедро ділився і фаховими знаннями, і теплою увагою. Нерідко змістовні екскурсії завершувалися за обіднім столом, який за найдосконалішими правилами вищого етикету накривала гостинна дружина. І не тільки в рідному домі пані Станіслава була вірною підтримкою Професорові, завжди у його діяльності вона підставляла свою жіночу тендітну і водночас вірну надійну руку.

Згадала донька і про батькову унікальну пам'ять, що не зрадила йому до смерті, адже про кожен експонат він міг годинами розповідати без усяких паперів: де і коли його було придбано, хто автор і де мешкає, які, можливо, отримував нагороди, хто допоміг познайомитися чи які пригоди траплялися на шляху до його близького чи далекого помешкання. Голос іноді підводив люблячу доньку, і це так зрозуміло кожному, хто пережив подібні хвилини...

Місцевий священик розповів про Маркіяна Покропка як активного парафіянина, який завжди був шанобливим і усміхненим. Супроводжували труну прапороносці зі знаменами. Останній раз присутні попрощалися з Професором на кладовищі сусіднього міста Брвінув і море квітів залишилося засвідчувати повагу і любов рідних, друзів, колег і численних колишніх студентів, а нині достойних фахівців. Небо сумувало разом із усіма... Але світлість образу шановної і по-справжньому достойної Людини зігрівала кожного дорогою додому, а наукові праці назавжди вписали його ім'я в історію польської і європейської етнології.

 Служба під час прощання у костелі Найсвятішої Діви Марії в Отрембусах перед Службою, 18 січня 2023 р.

Маріан Покропек під час лекції про народне мистецтво Підляшшя.
Освітньо-конференційний Центр «Мазовше», 19 грудня 2022 р. м. Отрембуси. 

 

Інформацію підготувала:
кандидат мистецтвознавства,
науковий співробітник відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
Зінаїда Косицька