Неосяжність простору любові та
невичерпність імпровізаторського обдарування
художниці-керамістки Неллі Ісупової

У Національному музеї декоративного мистецтва України (НМДМУ), що розташований на території Національного заповіднику «Києво-Печерська лавра», в межах проєкту «День народження в музеї» 1-го березня 2024 р. відкрилася імпреза «Простір любові Неллі Ісупової» до ювілею художниці.

Неллі Ісупова - видатна українська мисткиня, лауреатка премії імені Сергія Колоса (2006), лауреатка премії імені Катерини Білокур (2012) творчо працює в царині мистецтва професійної кераміки від 1961 року, відколи закінчила керамічний факультет Одеського художнього училища ім. М. Грекова. Від 1975 р. вона член Національної спілки художників України (НСХУ), учасниця численних персональних та всеукраїнських виставок, керамічних симпозіумів в Україні (м. Полонне, м. Хуст) та за кордоном - в Латвії (м. Дзинтарі), Франції (м. Румазьєр Лубер), міжнародних виставок-конкурсів в Італії (м. Фаенце); керівниця творчих груп художників-прикладників у Будинку творчості художників НСХУ в Седневі на Чернігівщині (1987, 1988); співзасновниця галереї сучасного декоративного мистецтва «Триптих» на Андріївському узвозі в Києві (від 1988), що стало доленосним у розвитку професійного декоративного мистецтва України на межі ХХ-ХХІ століть.

Твори Н. Ісупової зберігаються в музеях України, у приватних колекціях і галереях США, Канади, Німеччини, Великобританії, Норвегії, Австрії. Зокрема, на сьогодні, в постійній експозиції та у фондах НМДМУ нараховується понад 60 робіт славетної мисткині.

Керамістка брала участь у міжнародних проєктах в Сіднеї (Австралія), Будапешті (Угорщина), Кракові (Польща), Мюлузі й Парижі (Франція), Ризі (Латвія), Нью-Йорку (США).

Уже в 1960-х - у першій половині 1970-х років здавалося, що творчість високопрофесійної керамістки Н. Ісупової, пом'якшеної ліричною інтонацією українського народного мистецтва, що пов'язано з її досвідом роботи на Васильківському майоліковому заводі (1961-1975), досягла вершин майстерності. Там, у межах промислового виробництва, сформувалася її творча манера, заснована на традиціях народної кераміки. Саме тоді її твори презентувалися на багатьох зарубіжних виставках разом із заводською продукцією, яка в ті часи експортувалася до 30 країн світу.

Проте Неллі Миколаївна належить до тієї рідкісної категорії митців, які здатні ламати стереотипи: рішуче, сміливо, одчайдушно, незважаючи на авторитетні думки, якщо вони йдуть у розріз із її власними творчими ідеями.

Завдячуючи такій вдачі у 1980-х рр. її авторські роботи в стилі мінімалізму з геометрично-абстрактним декором, що були полярно протилежними творам «васильківського періоду», тричі експонувалися на найпрестижнішій світовій бієнале кераміки в Фаенце в Італії (1983, 1984, 1986 рр.). І це був неймовірний успіх і рекорд в часи брежнєвського застою для радянського художника-кераміста.

Неллі Ісупова одна з перших, хто змінив в українському декоративному мистецтві стандартне сприйняття монохромної за своєю природою кераміки, коли її твори з білої глини почали активно перетинатися з малярством, графікою, скульптурою, а яскравий колір із мальовничими контрастами й несподіваними зіставленнями став домінантою в її композиціях. Тому на початку ХХІ століття важко іноді визначити, чим саме є тепер творчість Ісупової: малярством-графікою із застосуванням керамічних матеріалів, чи декоративним керамічно-скульптурним живописом - асоціативним, настроєвим за образною побудовою із коректно узагальненою формою?!?

У експозиції ювілейної персоналії Н. Ісупової (куратор виставки - завідувачка відділу кераміки НМДМУ Ірина Бекетова) можливо нескінченно розглядати її поліхромну глазуровану майоліку: фантазійні зоо- та антропоморфні декоративні скульптури, поєднані із виразним орнаментальним розписом; оригінальні, ліплені вправними руками художниці, нескінченні варіації декоративних чайників, фігурні посудини у вигляді жартівливих риб, птахів, рослин, дерев, квітів, де утилітарність відходить на другий план, поступаючись мистецьким фантазіям у пластиці та життєрадісному багатоколірному графічно-малярському декору. У навмисно спрощених зображальних формах, близьких до народного примітиву, Ісуповою розкривається головна ідея українського народного мистецтва - невгамовність життя й вічність природи. Понад півсторіччя в своїй творчості художниця продовжує тяжіти до глибин української національної культури, що поєднується з відчутним захопленням екзотичним мистецтвом давніх цивілізацій.

Відзначимо той беззаперечний факт, що просторові керамічні композиції Н. Ісупової роками, десятиліттями незмінно закохують глядачів всіх її виставок. Майоліка авторки приголомшує своєю темпераментністю, вражає емоційністю, зачудовує енергетикою, ошелешує нескінченною різноманітністю форм реального та ірреального світів зі сполученням справжнього й фантазійного, живого й умовного. Залишається тільки дивуватися невичерпності імпровізаторського обдарування неординарної та, без перебільшення, непересічної художниці професійного декоративного мистецтва України другої половини ХХ - початку ХХІ століття Неллі Ісупової.

Зоя Чегусова,
старший науковий співробітник, вчений секретар відділу
образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України,
кандидат мистецтвознавства,
заслужений діяч мистецтв України