НЕКРОЛОГ РУБАЙ ГАЛИНА ТЕРЕНТІЇВНА (22.ХI.1925-10.IV.2024) 
Галина Терентіївна Рубай (дівоче прізвище Дзеря) народилася 22 листопада 1925 року в с. Шапіївка Сквирського р-ну Київської обл. Працювала в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського з 15 червня 1946 і до 15 червня 1986 року, упродовж 1991-2016 рр. - у Літературно-меморіальному музеї Максима Рильського (Київ) як головний зберігач музейних фондів.За цими кількома рядками біографії - життя дивовижно енергійної й світлої жінки, котра сорок років присвятила служінню рукописним фондам нашого інституту, освяченого присутністю Максима Тадейовича Рильського. Вони познайомилися влітку 1946-го й працювали пліч-о-пліч до 1964-го (кабінет директора Інституту, за спогадами Галини Терентіївни, був поруч із кімнатою, де працювали співробітники фондів). Атмосфера шанобливого ставлення до науковців, культивована М. Рильським, позначилася й на життєвій позиції Галини Терентіївни, котра завжди прагнула допомогти відвідувачам фондів своїми порадами (спочатку працювала лаборанткою, бібліографом, а згодом - науковою співробітницею). Пригадую, як 1982 року я вперше звернулася до неї з проханням знайти щось із записів 1920-х рр., які б засвідчували особливості фольклорного репертуару мешканців Барашівського й Горошківського районів Житомирщини. Галина Терентіївна одразу ж вказала на відповідний рукописний матеріал. Лише згодом я зрозуміла, скільки знань, щоденної праці й любові до обраної професії криється за такими настановами. І зараз, коли в Україні відбувається переосмислення нашої культурної спадщини, усвідомлюю, якими непересічними особистостями були люди, котрі працювали в нашому інституті в непрості радянські часи: це і сама Галина Терентіївна з її міцним моральним стрижнем, і її колеги - Людмила Прокопівна Шевченко (правнучка Тараса Шевченка, що приятелювала з Михайлом та Катериною Грушевськими), Марко Мойсейович Плісецький, Михайло Панасович Стельмах, Леопольд Іванович Ященко. І коли на одній із вчених рад Ганна Аркадіївна Скрипник доручила мені записати спогади Галини Терентіївни про Максима Тадейовича Рильського, я одразу ж зателефонувала їй. Ми кілька разів розмовляли упродовж тижня (з 30 грудня 2019 й по 5 січня 2020 ). Галина Терентіївна розповіла, як 1941 закінчила дев'ять класів, як після визволення Києва від німецьких загарбників рік працювала в школі, завершивши навчання на педкурсах у Білій Церкві. Згодом вступила на третій курс технікуму культпросвітустанов - там готували клубних працівників та бібліотекарів. Саме в цей час співробітники Інституту народної творчості і мистецтв повернулися з евакуації (спочатку були в Уфі, а згодом і в Москві). І Галина Терентіївна одразу ж погодилася на пропозицію свого наставника з технікуму - допомогти збирати й впорядковувати рукописні матеріали інститутських фондів, якими з 1945 року завідувала Марія Савівна Родіна. Збирали їх по аркушу, адже були вони розпорошені: частину з них вивантажили у вестибюлі академічного будинку на вулиці Леніна (сьогодні - Б. Хмельницького), інші ж - у підвал публічної бібліотеки (нині - Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого). З того часу Галина Терентіївна й стала янголом-охоронцем інститутських рукописних фондів, навчаючись ще й на філологічному факультеті Київського педінституту ім. М. Горького (1947-1952). У майстерні на Видубичах замовили для рукописів спеціальні шафи, а до інституту почали надходити листи від збирачів фольклору з усієї України. На ті листи відповідала Галина Терентіївна, а Максим Рильський ставив під ними свій підпис. На початку 1950-х років Галина Терентіївна почала їздити у фольклорні експедиції разом з Федором Дмитровичем Ткаченком та Леопольдом Івановичем Ященком (перший виїзд був у Путивль Сумської області). В Архівних наукових фондах рукописів і фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України зберігаються записи Галини Терентіївни Рубай, здійснені у фольклорно-етнографічних експедиціях до Вінницької, Хмельницької, Черкаської, Київської, Полтавської, Тернопільської областей. Звучання окремих обрядових пісень, записаних нею під прізвищем Дзеря, можна й зараз прослухати завдяки інтернетресурсам (це, зокрема, веснянки, що їх зафіксували Г. Т. Дзеря, Л. І. Ященко та О. А. Правдюк в с. Охматів Жашківського р-ну Черкаської обл. 1955 р.). Упродовж 1960-1980-х років Галина Терентіївна систематично публікувала статті в журналі «Народна творчість та етнографія»: «Народна поезія в боротьбі за мир» (1962, № 4, с. 113-115), «Українські народні пісні про Велику Вітчизняну війну» (1975, № 3, с. 78-86), «З нових записів» (1977, № 2, с. 68-75), «З пісень про Велику Вітчизняну війну» (1985, № 3, с. 75-74), «Фольклорні записи Івана Гурина» (1986, № 1, с. 76-78). Галина Терентіївна долучилася й до підготовки фольклорних матеріалів, що увійшли до інститутського багатотомного видання «Українська народна творчість», вона є авторкою ряду статей про фольклористів і етнографів середини ХХ століття, співупорядницею книжки «Тадей Рильський. В житті ніколи неправді не служив» (К., 2013), що видана Літературно-меморіальним музеєм Максима Рильського та Благодійним фондом «Троянди і виноград». 2019 р. опубліковано кілька статей Галини Терентіївни в енциклопедичних виданнях ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, зокрема про її колег - Андрія Кінька та Федора Лаврова («Українська фольклористична енциклопедія», «Українська славістична фольклористика (ХIХ - початок ХХI століття) : Енциклопедичний словник»). Ці важливі віхи життя Галини Терентіївни Рубай ще не раз згадуватимуть її колеги, надихаючись прикладом любові до України, до фольклорної спадщини співвітчизників, до людей, з якими працювала й завжди підтримувала. Світла пам'ять і глибока вдячність!
Тетяна Шевчук, відділ української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України.
|