Академічний лекторій «Відомі та маловідомі вчені
Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАН України»

Людмила Шевченко ‒ послідовна дослідниця
на ниві української етнографії

Днями, 23 лютого 2026 року, відбувся перший академічний лекторій «Відомі та маловідомі вчені ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України». Цей науково-просвітницький проєкт започатковано з метою вшанування різних поколінь дослідників установи та представлення ширшій аудиторії імена тих, хто формував її інтелектуальні традиції і чий внесок у розвиток вітчизняної науки, зокрема в галузі етнології, фольклористики та мистецтвознавства, став знаковим.

Зустріч, що відкрила серію запланованих читань, була присвячена постаті Людмили Прокопівни Шевченко, послідовній дослідниці на ниві української етнографії. Про її непересічну особистість свідчить доволі широке коло учасників, які зібралися для того, щоб відкрити для себе нові факти з біографії вченої, її особистого та професійного життя, а також ознайомитись з опублікованим і неопублікованим доробком. Об'єднавши представників різних шкіл, академічних та позаакадемічних інституцій, експертів ‒ Львівського національного університету імені Івана Франка, Інституту історії України та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, Заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», дослідницької групи ShevTeam, ‒ захід дав можливість кожному не лише наповнитися знаннями, а й обмінятися результатами наукових пошуків, які мали спеціальний або опосередкований зв'язок із Людмилою Прокопівною Шевченко.

Основними спікерами виступили науковці ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України ‒ О. В. Дєдуш, кандидат історичних наук, науковий співробітник Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів, і Н. В. Литвинчук, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр». Олексій Валентинович, спираючись на численні архівні матеріали та власні розвідки, відкрив широкому загалу цікаві сторінки з життєпису Людмили Прокопівни Шевченко: поділився раніше не відомими для багатьох подробицями про її родину та походження; представив аудиторії унікальне генеалогічне дерево, створене власноруч на основі віднайдених і ретельно опрацьованих документів, що стосуються ранніх років дослідниці. Окрім того, йому вдалося встановити відомості про її власну родину, зокрема про чоловіка ‒ художника Василя Кіндратовича Стеценка. Звісно, не залишився поза увагою непростий, але плідний науковий шлях етнографині, який послідовно вдалося відтворити за допомогою даних з особової справи Л. П. Шевченко, що зберігається в АНФРФ ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Для візуального представлення зібраної інформації було використано численні фотоматеріали, зокрема світлини, надані в. о. головного зберігача фондів Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» Тамарою Молоковою.

Продовжуючи представлення Людмили Прокопівни Шевченко як дослідниці, співдоповідачка Наталія Литвинчук акцентувала увагу на її неопублікованій спадщині. Зокрема, ознайомила присутніх зі структурою і змістом дисертації 1954 р. на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук, яка так і не вийшла друком, хоча отримала схвальні відгуки рецензентів і відповідні рекомендації. Аналізуючи роботу, спікерка насамперед підкреслила інноваційність і оригінальність обраного підходу, адже Людмила Шевченко взялася за розробку урбаністичної тематики, що раніше ігнорувалася вітчизняними етнографами; а також надала дослідженню своєрідного антропологічного спрямування, зосередившись головно на ремісниках ‒ кролевецьких ткачах, їхній матеріальній і духовній культурі, побуті, а не винятково на техніці й технології виготовлення виробів, художніх особливостях чи асортименті. Учасники заходу мали змогу ознайомитися з окремими фрагментами дисертаційної роботи, її насиченим ілюстративним рядом. Понад те, повторні індивідуальні експедиції до м. Кролевець у різні роки ХХІ століття і зібраний польовий матеріал дозволили актуалізувати науковий здобуток Людмили Прокопівни Шевченко в сучасному науковому дискурсі, провести цікаві дослідницькі паралелі, простежити сталість окремих звичаїв і практик. Під час виступу вперше широкій аудиторії було представлено кілька цікавих документів, з якими вдалося ознайомитися 2007 р. в Кролевецькому краєзнавчому музеї і які мають безпосереднє відношення до Людмили Прокопівни Шевченко та її дисертаційної роботи; а також польові щоденники дослідниці з відрядження в м. Кролевець 1950 р., які зберігаються в Архівних наукових фондах рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Серед неопублікованих праць було доречно згадано розвідку Л. Шевченко «Як збирати етнографічний матеріал», датовану 1954 р., у якій авторка фокусується на методах і організації збирання польового матеріалу, особливостях його паспортизації, оформленні, спеціально окреслює підхід до дослідження робітничого побуту, пропонує модель етнографічного вивчення художніх і так званих домашніх промислів. Завершуючи доповідь, Н. Литвинчук підкреслила «надзвичайне важливе значення повторних експедиційних обстежень з метою виявлення змін, що відбулися від моменту проведення досліджень попередниками, а також назрілу потребу ділитися в той чи інший спосіб фаховими студіями й науковими напрацюваннями з місцевими музеями, культурно-освітніми осередками для того, щоб вони могли послуговуватися ними у своїй роботі і щоб імена вчених ставали відомими ширшому загалу».

Особливо значущим є те, що до цієї наукової зустрічі зміг долучитися кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології Львівського національного університету імені Івана Франка ‒ Ігор Ярославович Гілевич, який ґрунтовно вивчав доробок Людмили Шевченко й неодноразово у своїх публікаціях висвітлював напрями її досліджень 40‒60-х років ХХ століття. Власне, проаналізував внесок вченої у підготовку двотомної колективної монографії «Українці», а також у розвиток поліссєзнавчих досліджень післявоєнного часу. У своєму виступі він звернувся до маловідомих фактів із особистого життя і наукової діяльності дослідниці, познайомив аудиторію з низкою опублікованих розвідок, архівних джерел, що суттєво поглибило інформацію, озвучену спікерами.

Вагомим доповненням став розгорнутий експертний коментар Оксани Віталіївни Юркової, кандидатки історичних наук, провідного наукового співробітника Відділу історії України 20‒30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України. Зосібна, вона звернула увагу на недостатньо висвітлені епізоди з біографії Людмили Прокопівни.

Своїми враженнями щодо заходу й цікавими біографічними подробицями про дослідницю ‒ внучату племінницю видатного Кобзаря ‒ поділилися й інші візитери, зокрема незалежний дослідник Віталій Дядченко (уродженець с. Шевченкове Черкаської області) та Тамара Молокова, представниця Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка».

Чимало невідомих широкому загалу відомостей між виступами спікерів і гостей, а також у процесі наукового діалогу, який став органічним продовженням лекції, навів модератор заходу ‒ кандидат історичних наук, завідувач Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів, Микола Васильович ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. Серед іншого він розповів про різні періоди професійної діяльність Людмили Прокопівни, принагідно згадуючи імена як наставників, так і колег, з якими вона мала розбіжності, згадав про її участь у комплексних експедиціях до Київської, Одеської, Херсонської, Закарпатської областей та відрядження на Полісся, акцентував увагу на дослідницьких пріоритетах. Ґрунтовне опрацювання особової справи Л. П. Шевченко, різнорідних документів, наукових розвідок й польових записів, що зберігаються в наукових фондах ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, дало змогу аргументовано відповісти на низку запитань від зацікавленої аудиторії.

Живий інтерес і активність учасників зустрічі засвідчує, що ініціатива започаткувати академічний лекторій такого формату була своєчасною. Обмін знаннями та знахідками нових документів, світлин тощо, дозволяє додавати нові деталі до портретів відомих і маловідомих учених Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, привертати увагу до непересічних в історії нашої установи постатей, їх наукової і творчої спадщини.

Інформацію підготували наукові співробітники
ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України
Наталія Литвинчук, Микола Бех, Олексій Дєдуш