16-19 січня 2018 р. співробітниками відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України було здійснено експедиційний виїзд до Бережанського та Підгаєцького районів Тернопільської області. У тематичному колі наукових зацікавлень збирачів опинились питання усної історії, господарських практик, традиційних вірувань мешканців регіону.

Насамперед, підкреслимо, що території Бережанщини та Підгаєччини були обрані як райони дислокації депортованих із Польщі українців під час операції «Вісла» після Другої світової війни.

Н. Тигач та В. Тигач (с. Демня Бережанського району), які були переселені в процесі операції «Вісла»

У населених пунктах шляхом інтерв'ювання, фото- та відеофіксації вдалось записати масив цінних усно-історичних оповідей та спогадів безпосередніх учасників тих подій та їх нащадків. Більшість записаних матеріалів мають наративний характер. Згадуючи трагічні події 1940-1950-х рр., що були пов'язані не тільки з процесом депортації, а й специфікою адаптаційних практик на «новій» території, респонденти давали власну оцінку історичним фактам, відтворюючи та деталізуючи їх.

Окремим тематичним вектором експедиції був збір етнографічних даних, що стосуються господарського укладу й системи ремесел та промислів мешканців краю.

Г. Семеняк (м. Бережани) демонструє власноруч вишиту сорочку

Акцентуємо увагу на тому, що більшість опитаних переселенців досить детально зуміли відтворити особливості побутування агротехніки та господарського начиння, розповідали про переселенські родини ткачів, які «замість коней брали з собою ткацькі верстати». Один із таких діючих пристроїв зберігається в Бережанському краєзнавчому музеї.

Діючий ткацький верстат з експозиції Бережанського краєзнавчого музею

В. Жук (м. Підгайці) розповідає про особливості господарської культури лемків, а саме використання мотики для викопування картоплі

Більшість переселенців досліджуваного регіону були із теренів Лемківщини, її польської частини, та знались на традиційній деревообробці. При чому це стосувалось не тільки різьбярства, але й бондарства, стельмаства, колісництва та ін. Зі свідчень опитаних мешканців краю дізнаємось, що депортовані майстри-деревообробники передавали виробничий досвід своїм нащадкам та місцевим мешканцям. Зокрема, сучасний бондар та коваль В. Фаріон, 1951 р.н. (с. Сільце Підгаєцького району) досі займається виготовленням дерев'яних бочок та виробів ковальства. 

Важливим моментом успішності вказаного експедиційного виїзду стала активна допомога місцевих краєзнавців та музейних працівників. Загалом, підкреслимо високий рівень краєзнавчих зацікавлень у досліджуваному краєві. Практично в кожному населеному пункті сьогодні проводиться вагома робота по збору та систематизації етнографічних матеріалів різного спрямування та змісту. Свідченням такої роботи, зокрема є передана до наукової бібліотеки Інституту колективна праця В. Петровича, Г. Бідули та С. Желінської «Лапшин. Мала історія отчого краю» у двох книгах (2010). Краєзнавець та різьбяр по дереву (с. Гутисько Бережанського району) Я. Тимошенко провів етнографічну екскурсію у населеному пункті, розповідаючи про результати власних багаторічних досліджень, демонструючи комплекс пам'яток села, серед яких відновлений турецький цвинтар початку ХХ ст., придорожні «фігури», хрест невинних жертв часів Другої світової війни, встановлений жителями села. Крім того, дослідник згадував родини депортованих переселенців, які по приїзді почали займатись різьбярством, подав відомості щодо розвитку ковальства у населеному пункті.

Хотілося б висловити слова вдячності представникам Бережанського краєзнавчого музею Н. Голод та М. Проціву, краєзнавцям Я. Тимошенку (с. Гутисько Бережанського району) та В. Жуку (м. Підгайці), завдяки яким вдалось протягом коротких зимових днів зібрати цілу низку польових етнографічних матеріалів, що віддзеркалюють специфіку етнокультури досліджуваного регіону.

Віталій Іванчишен
молодший науковий співробітник відділу
«Український етнологічний центр»,
кандидат історичних наук