Зустріч у Центральній бібліотеці імені Івана Франка, присвячена Юрію Мушкетику

22 вересня 2021 р. у середу відбулася зустріч бібліотекарів та читачів Центральної районної бібліотеки імені Івана Франка з дочкою видатного українського письменника Юрія Мушкетика (1929-2019), провідною науковою співробітницею ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України Лесею Мушкетик. Директорка бібліотеки Валентина Іванівна Микитович представила доповідачку і повідомила слухачів, що бібліотека непогано укомплектована творами Юрія Михайловича, як давнішими випусками, так і новими виданнями, і зазначила, що вони й зараз користуються популярністю у читачів різного віку, закликала ознайомитися з виставкою творів письменника, підготовленою бібліотекарями. Далі вона надала слово Лесі Мушкетик.

Доповідачка поділилася своїми спогадами про батька, свою родину, її історію, яку мальовничо відобразив письменник у своїх творах. Вона коротко нагадала слухачам основні віхи з життя і творчості батька. Юрій Михайлович Мушкетик відомий у всій Україні не лише як український письменник, поет, публіцист, а й державний та громадський діяч, талановитий організатор, багаторічний Голова Спілки письменників України. Йому належить близько 50 романів і повістей, а ще численні оповідання, кілька п'єс, збірка поезій «Чорний вершник», чимало публіцистичних статей («Україна у вогні», «Це повинен знати кожен» та ін.). За його творами поставлено кілька фільмів і вистав. Мушкетик відомий як автор історичного роману, до його улюблених тем належить гайдамаччина, доба другої української державності (романи та повісті «Яса», «На брата брат», «Гетьман, син гетьмана», «Прийдімо, вклонімося» та ін.), античний світ (повісті «Суд над Сенекою», «Смерть Сократа», «Літній лебідь на зимовому березі»), період Другої світової війни (повісті «Плацдарм», «Жорстоке милосердя») та ін. Його проза позначена психологізмом, про що свідчать численні твори як із традиційного селянського життя та побуту, так і сучасного йому міста аж до найновіших подій («Позиція», «Біла тінь», «Час звіра», «Така її доля» та ін.). Критик І. Кирпель так характеризує Мушкетика як автора високохудожніх романів та повістей: «Але повернемося до романного поля Ю. Мушкетика. Тут автор проявив себе у таких гранях людської діяльності, що і не перелічиш. Тут він і художник слова, і вчитель, і філософ, і психолог, і військовий стратег, і дипломат, і будівничий, і першої руки хлібороб. А щодо ботанічних знань, то тут він неперевершений. Він багато вміє, а ще більше знає». Творчість Юрія Мушкетик високо поціновано в Україні. За життя він був нагороджений відзнаками: Премія Миколи Островського (1965), Шевченківська премія (1980), Державна премія СРСР (1987). Звання Герой України з врученням ордена Держави - 20 березня 2009 року. А ще відзнака «Золотий письменник України» (2012), медаль «Івана Мазепи» (2016), медаль «Олександра Довженка» (2018) та багато інших.

Далі Леся Мушкетик ознайомила слухачів з останніми книгами Юрія Мушкетика, які вийшли у різних видавництвах, серед них «Фоліо» (Харків), «Український письменник» (Київ) та інші, де перевидано відомі історичні та інші твори, до прикладу повний варіант його повісті «Біла тінь». До нових творів належить також повість «Торнадо», яка через життєві перипетії однієї людини показує цілий період в житті країни - від Чорнобильських подій до другого Майдану. Уже по смерті письменника у 2019 р у видавництві «Фоліо» вийшли дві нові книги: «Іду на Ви» про часи Київської Русі, а також «Дорога у безвість», де змальовано часи від колективізації аж до сучасності на прикладі долі селянської родини. У 2020 році для того самого видавництва доповідачка написала передмову (Слово про батька) і підготувала текст до книги спогадів Юрія Михайловича під назвою «Дороги, які нас вибирають», яка складається з трьох частин: Перша - «Дороги, які нас вибирають» про дитинство і молоді роки митця. У другій під назвою «Метаморфози» йдеться про його багаторічну працю головним редактором журналу «Дніпро», де крім змалювання загальної політичної та культурної атмосфери того часу вміщено згадки про багатьох українських поетів і письменників, як відомих, так і малознаних, дисидентів та імениті постаті, цензуру та ідеологічний тиск тощо. Третя частина - «Жмут спогадів» складається з невеличких образків-роздумів Мушкетика - літературних, філософських, історичних як людини, збагаченої великим життєвим досвідом. Спогади читаються легко і з цікавістю, містять чимало влучних спостережень над літературним та ін. життям країни, а ще розмислів про долю України, ії історію та сучасне становище, вони позначені веселим гумором та щирістю, правдивістю. Крім спогадів до книги увійшла невелика повість «Недоспівана пісня» (Маруся Чурай)».

Оповідь Лесі Мушкетик викликала жваве зацікавлення, а також запитання та обговорення слухачами. Книжки батька та одну власну монографію вона подарувала бібліотеці імені Франка, побажавши її співробітникам подальших успіхів у популяризації кращих надбань нашого красного письменства. Зазначмо, що бібліотека є відомим закладом, де проводиться велика робота, зокрема зі школярами та студентами, іншими читачами, подібні заходи тут відбуваються регулярно.