Нове видання архівної спадщини

 

Щойно вийшла друком книга Тетяни Кара-Васильєвої «Тонкі струни серця». У ній розповідається історія, що відбулася сто років тому, коли на життєвому шляху на коротку мить зустрілися молоді люди - Олександр Олесь і Стефан Кара-Васильєв. Обидва - студенти Харківського ветеринарного інституту, окрилені поезією, любов'ю до всього прекрасного, з гострим відчуттям молодості, а також закоханістю до Юлії Шатанько.

Душа Олеся була як Еолова арфа, тонкі струни якої звучать і відгукуються на всі події і враження життя. Його почуття від краси природи, закоханості, можно назвати висловом сучасників «magnetyzmem serca», або французською - «amitiée amoureuse». Стосунки Олександра Олеся до Юлії Шатанько були емоційно насичені, з відтінком легкої закоханості, вони несли романтичну зажуру і світлу радість, так само, як нестерпний біль, розпач після розриву відносин. За свідченнями сучасників Олесь «творив тільки тоді, коли був кимось захоплений».

Справжнім відкриттям авторка вважає те, що вдалося знайти в архіві «Зошит з зоології», у якому молоді студенти - Олександр Олесь (тоді ще Кандиба) та Стефан Кара-Васильєв записували свої вірші, перекладаючи один одного. Ці блискучі переклади Олеся залишилось поза увагою дослідників і вони вперше презентуються, проілюстровані фотографіями з рукописів.

Стефан Кара-Васильєв - болгарський поет, про якого Олесь сказав, що «його серце було зоткано з тих тонких струн, які бувають лише у справжніх поетів». З великим хвилюванням авторка читала дуже нерозбірливий почерк двох друзів і ці вірші наведено на сторінках цієї розвідки.

У зв'язку з підготовкою тексту, авторка ретельно дослідила архіви, в яких знаходяться матеріали, пов'язані з життям і творчістю Олександра Олеся, його рукописи, спогади про нього сучасників. Це архів із Праги, архів Інституту рукописів Національної бібліотеки імені В. І Вернадського, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. У них знайдено поезії, написані рукою самого О. Олеся, невідомі до сих пір прижиттєві портрети такі як Георгія Нарбута, О. Фабіанової (Прага), фото поета, на поштовій листівці та інші матеріали, які вперше вводяться до наукового обігу. Особливою вдачею авторка вважає те, їй вдалося в архіві потрапити на рукописний варіант віршу «Чари ночі», написаний у студентському зошиті ще у 1903 році, що передає всі рухи, почуття О. Олеся, намагання якнайповніше відобразити це у слові. Поет пише, перекреслює, знов пише нові строфи. Від рядка до рядка відточує, шліфує свою майстерність. Це початковий варіант віршу підписаний його прізвищем А. Кандиба, а у збірку 1907 р., він вже вийшов за підписом О. Олесь, який став псевдонімом на все його поетичне життя. Всі рядки поезії сповнені ліричної музики, п'янкої поезії про скороминучість людського життя на тлі вічної краси, її гармонії з природою. Це гімн юності, пісня юнака, викликаного чарівною красою весняної ночі, смуток за її швидкоплинністю.

За сприянням Олександри Яківни Єфіменко, відомого історика, професора Бестужевських курсів у Петербурзі, коштом українського громадського діяча, письменника і публіциста Петра Стебницького у 1907 р. виходить перша збірка поета «З журбою радість обнялася». Як згадує один із сучасників поета О. Лотоцький, Олександра Єфіменко запросила його та П. Стебницького послухати вірші Олеся, тоді, ще нікому не відомого поета. «З перших рядків відчувалось, що се - поет милістю Божою. Трудно переказати те, що ми переживали, слухаючи тих поетичних перлів після довгої посухи на ниві української поезії. Кожний новий вірш давав такі сильні й несподівані переживання, що дійсність здавалась сном од якого було боляче прокидатися.....І то була така чиста й глибока радість з приводу того, що об'явився новий, справжній, долею благословенний український поет».

Відтоді розпочався тріумфальний поступ слави поета, якого високо цінували в середовищі української інтелігенції. Вихід першої збірки поезій О. Олеся припадає на час формування модерної української літератури. Вже з'явилось Франкове «Зів'яле листя», «Лісова пісня».

Лесі Українки, в прозі міцно утвердились імпресіоністичні етюди та новели Михайла Коцюбинського. Одночасно творили Микола Вороний, Грицько Чупринка. У контексті творчості О. Олеся, наростає хвиля символістського піднесення у драматичній творчості Г. Ібсена, Г. Гауптмана, М. Метерлінка, А. Чехова, С. Віспянського.

Збірка О. Олеся «З журбою радість обнялася» у 1907 році своєю щирістю, аристократизмом висловлених почуттів, привернула увагу і захоплення читачів різного віку, особливо молодих, і відразу піднесла поета на вершину слави. Своїми віршами про кохання О. Олесь доводить, що кохання - це найвища краса людської душі. «Олесю не довелось завойовувати своєї поетичної слави, - вона сама прийшла до нього на другий день після виходу першої книжки його поезій. Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша, сміливість деяких прийомів заінтересували і зачарували українське громадянство» , - напише Микола Зеров у 1914 році.

На сторінках цієї оповіді, фокус уваги сконцентровано лише на одному епізоді - дружніх стосунках поета з Стефаном Кара- Васильєвим та зустріч із Юлією Шатанько, що відлунням озивається в серці поета.

Особливий поетичний настрій книзі надає надзвичайно вдалий, ошатний дизайн обкладинки і макету, зроблений талановитою художницею Оленою Григоренко. Вона вловила і тонко передала дух срібного століття початку ХХ століття, що підкріплюється фаховим редагуванням Надії Ващенко та відмінною якістю друку видавництва.